Ми хочемо будувати довіру громади до лікарні, – голова Опікунської ради Охматдиту

Ми вирішили поцікавитися в голови Опікунської ради Охматдиту Андріани Мальської про особливості діяльності та розвиток Опікунської ради в львівській лікарні.

Зазначимо, Опікунська рада при лікарні Охматдит сформувалася у Львові три роки тому. Повна назва медичного закладу – КНП ЛОР, тобто комунальне неприбуткове підприємство Львівської обласної ради. Це означає, що лікарня належить громаді. Андріана Мальська працює в Опікунській раді від початку її заснування.

– Як загалом сформувалася Опікунська рада та яка її основна роль для громади?

Коли три роки тому формувала склад опікунської ради, я думала як наповнити її не просто іменами та посадами, а людьми, які насправді будуть допомагати лікарні. Відзначу, це було легко, адже моя благодійна діяльність для лікарні розпочалася задовго до створення опікунської ради і навколо мене вже було певне коло «друзів – Охматдиту». В подальшому нові опікуни вже доєдналися до нас допомагаючи лікарні. В нашій опікунській раді немає так званих «мертвих душ», жодної людини, яка б не була чимось корисна для лікарні.

Мені також важливо, щоб прозорість в роботі комунальних підприємств витягувала наверх проблеми, які щодня доводиться вирішувати комунальним установам, і показувала, наскільки непросто робити зміни у їх адмініструванні. Бо більшість закладів охорони здоров’я знаходилися і все ще знаходяться в мягко кажучи неналежному стані, а війна ще більше зупинила їх розвиток.

В той же час, мешканці громади мають розуміти, що добробут громади – це і відповідальність кожного. Якщо ми хочемо жити добре, то треба брати на себе відповідальність, закочувати рукави та допомагати своїй громаді ставати кращою. Відійти від традиційного «моя хата скраю», бо інакше все завалиться і залишиться лише одна гарна хата. Тому останнім часом Опікунська рада, крім фандрейзингу, також дбає за прозорість в роботі лікарні.

Ми хочемо, з одної сторони, будувати довіру громади до лікарні, формувати її правильний імідж і залучати ще більше коштів для її розвитку, а з іншої сторони – показати громаді, що комунальні установи можуть бути відповідальними і ефективно використовувати кошти громади.

Тому ми часто можемо ставити відверті запитання керівництву лікарні та органам влади. І ми раді, коли на ці непрості запитання ми отримуємо щирі відповіді. А це заоохочує нас працювати ще більше. Звичайно, це більше функція наглядових рад, про створення яких уже давно йде мова, але не більше, і нам доводиться виконувати цю непросту для громади функцію. 

– З чого розпочалася робота Опікунські ради? Які проєкти вдалося втілити першими?

Все розпочалося із основ – для зображення цінностей та місії лікарні, моя заступниця, засновниця студії «Рожеві окуляри», Христина Гевко ініціювала ребрендинг лікарні і навіть знайшла спонсорські кошти для розробки брендбуку. Охматдит став «кольоровим», а також у нього з’явилося тотемне звірятко ведмедик – Охматдитик, який стоїть на варті дитячого здоров‘я та підтримує діток добрими словами на стінах сходової клітки лікарні.

А от сходова клітка – це окрема цікава тема. Я завжди мріяла відновити її. Ще з моїх студентських часів, вона разила мене своєю радянською голубою фарбою, яка відлуплювалась і діти дуже любили відлуплювати її ще більше. Напередодні чергових виборів, я юуда подивована неймовірною кількістю політичних біг-бордів, і подумала, що було би значно більше користі, якби ці всі кошти скерувати на медицину.

Одного разу я імпульсивно про це написала у Facebook, і, як не дивно, відразу знайшлися охочі відремонтувати цю сходову клітку. Окрім сходової клітки, важливо було відремонтувати підвал у лікарні, який служив транзитом з приймального до усіх інших відділень.

Насправді ж дуже складно фандрейзити на такі не дуже привабливі приміщення, але ми знайшли спонсора, який погодився провести ремонт цього приміщення. Підвал пізніше виявивсяь надзвичайно необхідним, адже служить укриттям діткам під час тривог. Також туди було закуплено 8 кольорових лавок для діток.

– Помітно, що зараз лікарня почала активно вести сторінку в соціальних мережах. Це теж один із складників впровадження стратегії лікарні?

Стажуючись у США, я бачила наскільки важливою є інтернет сторінка для лікарні, де є розписаний перелік усіх проєктів медичного закладу і людям відразу надається можливість донатити кошти саме на той проєкт, який відгукується їм найбільше. Саме таку сторінку створила наша опікунка Галина Маївка. На сайті була можливість відразу задонатити через систему Liqpay. На жаль, цей сайт зараз тимчасово не працює.

Про свою діяльність ми все описуємо на своїй сторінці у Facebook. Тому дуже багато людей нам довіряє і охоче долучається до наших ініціатив. До прикладу, зовсім не знайома мені до цього дівчина написала із США, що церква на її дільниці зібрала 4 тис доларів та хоче передати її на потреби лікарні, відповідно за ці кошти ми зробили ремонт у новоствореному відділенні реабілітації.

– Розкажіть про іменні палати. Що це за ініціатива?

Одним із пунктів плану покращення лікарні було для мене – це створення іменних палат. Оскільки така ініціатива є відомою світовою практикою, яка у нас ще не є настільки поширеною. Приємно, що першою палату з великою любов’ю зробила депутатка обласної ради Тетяна Бей, яка потім надихнула ще інших людей, таких як Наталя Блажко та родина Федюк - Павло та Христина, голова ОДА Максим Козицький, професор Шидловський з Польщі та інші.

Загалом було відремонтовано 8 палат, на суму майже 2.5 млн гривень. В наших планах було робити все більше іменних палат чи навіть відділень, проте війна суттєво перекреслила наші плани, до прикладу, будівельна компанія «Авалон» погодилась відремонтувати ціле ЛОР відділення і навіть розробила проект, однак через війну проект так і не розпочався.

– Яким чином лікарня намагається стати привабливішою для дітей, щоб вони більше довіряли медичним працівникам?

Як опікуни ми дуже піклуємось і за психологічний стан дітей у лікарні і прагнемо зробити її максимально привітною та нестрашною для дитини. Все починається із приймального відділення, відтак тут дітей вітали казкові портрети наших лікарів, які переодяглися у супер-героїв, щоб подолати психологічний бар’єр між лікарем та дитиною. Автором цієї ідеї була Христина Гевко, проєкт називався «Спокійно, працюють супер-герої». Наприклад, відомого ЛОР лікаря та нашого опікуна Федора Юрочко переодягли у ніндзю-черепашку, а торакальному хірургу дали у руки меч і плащ супергероя, а із хірурга Мальованого Богдана зробили бетмена, а анестізіолог Віра Примакова – перевтілилася супервумен, і все заради того, щоб діти не боялися.

Наш опікун Віктор Москалюк усе зафіксував на камеру, а Володимир Беньо допоміг з друком портретів, які прикрашали стіни приймального відділення і неабияк тішили діток. Цей проєкт набув широкого інформаційного розголосу, нівелюючі білі стіни приймального.

– Продовжуючи тему про довіру – як лікарня намагається боротися з дитячим страхом?

Важливим аспектом боротьби із дитячим страхом у лікарні є можливість батьків перебувати разом з дитиною у реанімаційному відділенні, а також, щоб діти не знали страждань від розлуки з батьками перед тим, як їх забирають на операцію.

З цією метою Опікунська рада створила з Дворакевичем кімнату засинання й вибудження. Наш колишній доктор Андрій Дворакевич сконтактував нас із Мартою Лотиш, яка подала проект на Big Idea, а Міжнародний фонд «Відродження» – подвоїв цю суму. Вартість проекту становила близько 400 000 гривень.

Таким чином, нам вдалося втілити такий проєкт. Загалом він є на стику медицини та мистецтва. Адже на стінах художники із Академії мистецтв – Андрій Біганський та Христина Приймак створили на стінах справжню казку.

– Які ще цікаві ініціативи впроваджуєте в лікарні?

Наприклад, в холі лікарні висять таблички із логотипами фірм та прізвищами усіх донорів, що мотивує всіх на благочинність.

За законами успішного фандрейзингу дуже важливо постійно дякувати своїм спонсорам, для цього ми придумали статуетки у вигляді ведмедиків, які розробила Марія Гром, а виготовляє «Зробив Тато», і який отримує кожен благодійник.

Таку статуетку отримала навіть Анджеліна Джолі, яка відвідала нашу лікарню ще на початку повномасштабного вторгнення. Оскільки в той день вона ще пила каву у «Львівських круасанах», завдяки контактам нашого опікуна всі виручені кошти того дня пішли на благочинність для лікарні.

– Які плани в роботі Опікунської ради у лікарні найближчим часом?

Ми плануємо запустити проєкт із розфарбування стін у палатах, щоб лікарня була більш дитячою. ля цього архітектурне Бюро Юліана Чаплінського погодилось нам зробити дизайн-проект для холу лікарні, який поєднає автентику та стане більш адапотованим для дітей.

Крім того, Тарас Юринц на прохання реабілітологів зараз встановлює стельовий підйомник Guldmann для роботи з дітьми в відділенні реабілітації. В подальшому по мірі збільшення надання послуг з реабілітації ми плануємо встановити такі системи і в інших реабілітаційних залах.

Також опікунська рада активно налагоджує міжнародну співпрацю.

Наприклад, лікарню відвідав посол Австрії в Україні Арад Бенкьо та скоординував нашу співпрацю із австрійським Червоним Хрестом, який допоміг лікарні будівельними матеріалами.

Медичний заклад відвідали щелепно-лицеві хірурги з Техасу, які вже скоро приїдуть до нас із 4 місією, а наша хірург Христина Погранична налагодила з ним настільки ефективну співпрацю, що вони забрали нашу пацієнтку із дуже складною патологією на операцію до себе в лікарню.

Крім того, Віктор Москалюк налагодив співпрацю із UNICEF. Також до лікарні прибула журналістка із Південної Африки, яка зробила фотосесію у стилі магічний реалізм для Cannon, в якій дітки змогли поділитись своїми мріями під час лікування.

Раніше ІА Дивись.Інфо розповіла, як у Львові хочуть реформувати корпоративне управління завдяки впровадженню наглядових рад.