Кращий друг Кобзаря: життя та «скромні» сюжети Івана Сошенка
Одним із найближчих друзів видатного Тараса Шевченка був Іван Сошенко — художник із Богуслава на Київщині. Саме він допоміг Кобзареві визволитись із кріпацтва та першим звернув увагу на художній хист майбутнього світоча української культури. Щоправда, в один момент їхньому приятельству стало на заваді нерозділене кохання.
Сам Сошенко також мав неабиякий талант та вважається видатним українським малярем і педагогом. Він народився цього дня 216 років тому. Нині ІА Дивись.info розповідає про видатного українця, якого ще називають добрим ангелом Кобзаря.
Онук кожум'яки та малий іконописець
Богуслав. У невеликому містечкові, що нині на Київщині, з'явився на світ митець. Його дідусь був міщанином. Кіндрат Соха працював кожум'якою та залишив по собі невеликий спадок, та рід все одно втратив землю, адже його сусідами виявились графи Браницькі, які відбирали угіддя городян.
Батько хлопчика — Максим Сошенко — був змушений переїжджати із родиною, бо була загроза покріпачення. Так вони опинились у Звенигородці. Це у Черкаській області.
Іванко зростав допитливим хлопчиком, навчала його бабуся. Так, у вісім років хлопчик опанував грамоту. Пізніше його віддали під опіку дякові. Іван навчився писати, осягнув латиницю й читав Псалтир. Цікаво, що до 60 років Сошенко знав книгу молитов напам'ять.
Іванові 13. Він опинився у Вільшаній, що неподалік Звенигородки. Тут його взяв на безкоштовне утримання ікономаляр Степан Превлоцький. Спершу підліток лише навчався, а згодом й підпрацьовував за гроші.
Репутацію вмілого іконописця у цілій окрузі Сошенко здобув у 16 років, після того як починає самостійно працювати й виконує перше замовлення, яке стало успішним. Це була ікона «Чорне місце», яку Іван написав для однієї зі сільських церков. В той же час хлопець малює для двох монастирів.
Свої ікони Сошенко власноручно підписував «Ив. Сошенко» або «писалъ живоп. Ив. Сошенко». Дочка отця Антонія Брадугана з Нестерварської церкви розповідала, що вони обоє та односельці позували Сошенкові для образів, писав у спогадах тогочасний вінницький художник Костянтин Широцький.
Знайомство із Шевченком та великий світ
У 27 років Сошенко їде до Петербурга навчатися до художньої академії. Але історія теж не була простою: аби туди потрапити - потрібні гроші. Тому чоловік вирішує розпродувати свої картини за найнижчими цінами. Чиновники, які оформлювали паспорт, вимагали хабарі від Сошенка. Та Іванові не залишалось нічого, як віддати останні гроші, щоби здійснити свою мрію. Так він й опинився у місті, де колись шукали кращої долі багато українців.
«Холодний і непривітний Петербург зустрів українця дощем і холерою. Іван, за душею якого були три рублі, заходився облаштовуватися в місті. Винайняв комірчину на Васильєвському острові, і почав шукати можливості потрапити до академії», — пише Український інтерес.
Тут довелось створювати так зване «прошенія» в управлінні Академії. І так, з великими потугами, Сошенкові все ж вдається стати студентом у Петербурзькій академії наук.
Вчитися йому було досить важко. Давалися взнаки реміснича іконописна школа та постійна турбота про шматок хліба.
Під час навчання Сошенко створює ряд жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається монументальними стінописом, копіюванням класичного малярства. В цей час він знайомиться з видатними митцями.
1936 рік. Петербург. Сошенко познайомився із 22-річним Тарасом Шевченком, на шість років молодшим за нього. Їхнє спілкування переростає у дружбу. Сошенко звертає увагу на талант юного Кобзаря, хвалить його хист до мистецтва.
«Він дивився понуро і соромливо. З першого ж дня нашої знайомості я спостеріг у його велику охоту вчитися живопису. Став він приходити до мене, не пропускаючи ні одного свята», — писав Сошенко про свого земляка.
Іван знайомить Тараса із байкарем та письменником Євгеном Гребінкою, мистецтвознавцем Василем Григоровичем, художником Олексієм Венеціановим.
З часом сталось так, що митці мешкали разом у одній із квартир, яку винаймали. У власниці дому мешкала 15-річна племінниця Амалія, яка була сиротою.
Іван часто малював з неї портрети, у 1839-му вона також позувала і для Шевченка. Іван був по вуха закоханий у цю дівчину, і вирішив посвататися до неї. Але тут сталася неприємна подія. Якось Сошенко застав Амалію і Шевченка в ліжку:
«Нашому братові художнику закохатися неважко, і я полюбив її від душі й навіть, грішний чоловік, подумував було з нею одружитися. Але Тарас зламав усі мої плани. Довго я приховував невдоволення їхніми близькими стосунками, нарешті не витримав. Вилаявши Тараса, я вигнав його з квартири», —згадував Сошенко.
Усе це призвело до нервового зриву художника. В Івана розвилася астма, а згодом він занедужав туберкульозом. Сирий клімат та хвороби змусили Івана повернутися додому. Шевченко перебрався до нового приятеля Григорія Михайлова, а Амалія далі потайки бігала до Тараса.
Нове життя
Сошенкові 32 роки. Він приїхав до Ніжина, де працює у місцевому повітовому училищі. Після закінчення академії отримав атестат, що засвідчив звання вільного позакласного художника.
У 1846 році, через погіршення стану здоров'я, змушений був переїхати до Немирова, що у Вінницькій області. Працює у гімназії. Серед його тодішніх учнів - скульптор Гуйський.
На Вінничині він забуває про Амалію. І зустрічає нове кохання. Обраницею Івана Сошенка стає Марцеліна Віргінська з Немирова.
Для заробітку в цей час копіював роботи з картинної галереї Потоцького, і три картини «Водоспад», «Ранок», «Вечір» були продані за 300 рублів, що трохи допомогло художнику під час хвороби.
За вісім років після відставки у Немирові, виконуючи замовлення сільських церков, мав лише єдину значну роботу — запрестольний образ для жіночого монастиря «Успіння Матері Божої», великого розміру, з постатями у людський зріст. Сошенко працював над образом півтора року.
У Ніжині, до речі, він знову зустрічає Шевченка. Після цього вони продовжують листуватись.
Останні подихи та багато книг
1856 рік. Іванові Сошенкові 49. Він переїжджає до Києва, де викладає у гімназії. Тут він продовжив працювати й наступні 20 років.
Працюючи в гімназії, він цікавиться історією мистецтва, звітами про річні виставки у Петербурзькій академії мистецтв. Читає багато літератури, зокрема німецьких публіцистів Кольба і Куглера.
Сошенко також намалював кілька українських краєвидів, створив портрети Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Івана Гонти. Любив писати портрети старих людей.
Влітку 1876 року під час подорожі до рідного Богуслава занедужав і зупинився в Корсуні. Тут він пробув два місяці в лікарні і помер 31 липня над річкою Россю, біля якої й народився. Йому було 69 років.
Художника поховали у Корсуні на Черкащині.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
Коментарі