Реінтеграція ветеранів: як компаніям підтримати співробітників, які повернулися з війни

Із темою «Шлях ветерана: як компаніям підтримати співробітника на будь-якому з його етапів» на благодійному форумі «Незалежні» виступила засновниця Veteran Hub з 2016 року Івона Костина.

Військові та ветерани — одні й ті ж люди

Івона працює з ветеранами вже понад вісім років. У неї багато знайомих на фронті, в тому числі і серед працівників. Для допомоги їм у 2016 році і виник Veteran Hub. Цей проект працює за чотирма напрямами: юридична підтримка, психологічна допомога, працевлаштування та робота адмінів. Таким чином група фахівців допомагає військовим споріднитися з реальністю після війни.

«Говорячи про військових, цивільні часто уявляють лише драматичний бік війни: обстріли, окопи, холод, спеку. Це все правда. Проте ціна, яку платять військові, складається і з безлічі менш помітних речей».

Йдеться про поступову втрату зв'язку із цивільною реальністю та власним минулим. Бо у війську людина змінюється: вона рідко бачить близьких, втрачає побратимів і не має часу на горе. Крім того, життя військового розплановане буквально на кілька днів вперед, і при тому немає чіткого уявлення, чим ці дні закінчаться. Фізичне навантаження, ментальне виснаження та стрес також супроводжують військових. Під час служби вони рідко думають про те, що стануть ветеранами.

«Як цивільні люди, ми схильні уявляти військових і ветеранів як різних людей. Пастка наших упереджень призводить навіть до того, що інколи ми уявляємо військових сильними, а ветеранів - слабкими, тобто тими, які потребують опіки та, можливо навіть, жалю».

Але шлях ветерана, зазначила вона, це передусім шлях воїна.

Читайте також: «Говорити про реінтеграцію — на часі», - військовослужбовець, ветеран Денис Квебек.

Після служби військовим буває складно інтегруватися у суспільство

Війна та військова служба — така ж частина шляху ветерана, як і його повернення додому. І він буває доволі складним не тільки для самого воїна, але і для його рідних. Повернення, спостерігає Івона, часто буває раптовим: не всі ветерани хочуть завершувати службу, але часто вимушені це зробити через поранення чи інші обставини.

«Ще вчора вони були частиною спільноти, яка функціонує за своїми правилами, хоч там часто буває некомфортно, а вже зараз вони цивільні — ніби відразу одні з нас, але наспраді ще не зовсім: хтось демобілізується, хтось повертається з полону, а хтось відновлюється після поранень».

Повернення зі служби, порівнює Івона, нагадує завершення великої мандрівки: все дуже знайоме, але водночас по-своєму нове. Відклавши своє життя, щоб здійснити мандрівку, ветеран повертається до минулого — до дому, якщо він є, до родини, якщо вона є, до роботи, яку робив раніше. До того ж, він отримує новий статус у суспільстві та обов'язки.

«Іншими словами життя військового після війни — бюрократичне пекло. Саме на першому етапі після повернення ветерани поринають у всі ці процеси, які забирають багато сил та ресурсів. Деякі з них у цей час на мають на кого покластися, окрім себе».

І в цей час вони або повертаються у свій старий робочий колектив, або приходять у новий.

Як компаніям підтримати ветерана

Після повернення на фронт, зазначає Івона, ветерани не завжди шукають велике покликання й готові виконувати місії компанії задля нових звершень. Вони можуть шукати заробітку, і це нормально, це не означає, що в майбутньому вони не перейдуть на сторону тих, хто шукає чогось більшого в роботі. Але на це можуть піти роки.

«На цьому етапі вони можуть потребувати більше розуміння від роботодавців, а також відповідної підтримки. До прикладу, є ветерани із порушенням сну, і вони не можуть працювати як раніше. А комусь може бути некомфортно зі звуками чи світлом у виробничому середовищі. Або може навіть постійно боліти голова».

На цьому етапі ветерани також можуть часто змінювати роботу, бо шукають себе та комфорту. І це теж нормально, каже Івона. Отож, зазначає вона, компанії можуть зробити для реінтеграції ветеранів насамперед ці речі:

1. Створити якісне середовище для усіх працівників.

Це середовище, у якому різні люди з різним досвідом війни відчуватимуть повагу та прйняття. У цьому середовищі цінності компанії будуть чітко задекларовані та підкріплені діями.

• 2. Будувати політику щодо усіх ветеранів, а не лише щодо власних мобілізованих працівників.

Багато українських компаній допомагають працівникам, які пішли воювати: чимало з них продовжують виплати мобілізованим, надають їм доступ до медичного страхування, купують спорядження для працівника або й цілого підрозділу. Проте не варто, зауважує Івона, покладати чином чином на працівника обов'язок повернутися в компанію після служби. Адже за статистикою понад 60% ветеранів АТО/ООС не повернулися на попереднє місце роботи.

• 3. Залучати ветеранів до розбудови політики компанії.

Слід будувати процеси, систему та бачення, спираючись на побажання ветеранів у робочому середовищі. І треба поєднати їх з правилами та корпоративною культурою.

• 4. Ставитися до ветеранів в повагою.

До ветеранів слід ставитися з повагою та гідністю, як до людей. Героїзація та возвеличення, каже Івона, часто мають зворотній бік. Бо наділення певної соціальної групи «особливим значенням» відокремлює їх від суспільства.

Довідка

Глобальна медіа-компанія Forbes провела у Львові благодійний форум «Незалежні». Метою заходу було об’єднати зусилля бізнесу та влади, щоб знайти ефективні рішення для успішної реінтеграції ветеранів у мирне суспільство.

---

Матеріали у рубриці Погляди є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.