Писав картини устами: про українського художника Миколу Бідняка

Микола Бідняк.
Микола Бідняк. Фото: з відкритих джерел

Микола Бідняк – художник та іконописець, роботи якого експонувалися на виставках у близько 12 країнах. Він має складну долю, бо втратив руки ще в юності, однак це не завадило займатися малюванням та розвивати свій талант.

Сьогодні, 1 лютого, минають дев'яносто чотири роки відколи не стало художника. ІА Дивись. іnfo пропонує згадати основні факти з життя Миколи Бідняка.

Народився в Канаді, а в Німеччині підірвався на міні

Микола Бідняк народився 1 лютого 1930 року в Торонто (Канада). Батько художника, Петро, був українським мігрантом з Буковини, а матір, Саарі, була родом з Фінляндії. Коли Миколі виповнилося чотири роки, він переїхав до України. Тут деякий час мешкав у селищі Ленківці разом з родиною брата свого батька.

У 1940 році через Другу світову війну Микола опинився в Німеччині. Він переїхав з дядьком та жив там близько десяти років. У 1945 році з п’ятнадцятирічним Миколою стався випадок, який змінив його життя назавжди. Одного разу він працював на полі, де орав борозну. Раптом хлопець виорав невідомий предмет, який вирішив оглянути. Це була міна. Вона підірвалася та поранила Миколу.

Коли хлопець прибіг до лікарні, то медикам не вдалося врятувати його руки від ампутації, крім того хлопцю пошкодило око. Після цього він вирішив поїхати до свого батька в Канаду. Однак так і не встиг його побачили, бо той напередодні помер.

Навчився писати картини та ікони устами

Після важкої травми Микола Бідняк вирішив взяти пензля в уста. Так він створив свої перші роботи. У 1950 році вони були експоновані на виставці, яка відбувалася мистецькому центрі в Едмонтоні. Саме там картини митця побачив Дж. Клайду та запропонував йому піти навчатися. Того ж року він вступив до Інституту технології та мистецтва в Едмонтоні, де провчився 4 роки.

Микола Бідняк малював свої картини, тримаючи пензля у вустах. Фото: з відкритих джерел

Згодом він продовжив навчання в Онтарійському коледжі мистецтва в Торонто (1956-1958 рр.). У цей час він експериментував з напрямками та шукав свій стиль. Зокрема Миколя Бідняк особливо захоплювався картинами німецького художника доби Відродження Альбрехта Дюрера.

«Я не знаю, чи знайшов себе, але наблизився до того стану, в якому почуваюся вільним, розкутим, де опускаю якісь інтелектуальні обмеження і входжу в емоційну сферу. Це свого роду природна безконтрольність людини стосовно себе самої. Дехто вбирає це в інші форми: скажімо, в євшан-зілля, кулешу чи, може, інші близькі душі речі», підкреслював художник.

Картини "Довбуш" (ліворуч) та "Двобій за волю України" (праворуч) Миколи Бідняка. Фото:biblioteka120.blogspot.com, колаж - Дивись.іnfo
М. Бідняк «Вид з гори Танел на ріку Бов». Полотно. Олія. 1965 рік. Фото:

У 1964 році він став членом Всесвітньої Асоціації художників, які малюють вустами та ногами. Саме завдяки підтримці цієї асоціації Микола Бідняк брав участь у виставках по всьому світу. Зокрема ікону «Плащаницю» він виконав на замовлення для папської колекції у Ватикані. Пізніше за це його відзначив апостольським благословенням Папа Римський.

Загалом митець працював і напрямку графіки, розписував церкви, писав ікони, портрети видатних українців, картини на історичну тематику, створював ліногравюри. Усього в його творчому доробку нараховують близько чотирьох тисяч робіт. Зокрема, серед них відомими є такі, як-от:

  • «Вид з гори Танел на ріку Бов» (1965 р.)
  • «Коронація Данила Галицького» (1971 рік);
  • «Святий Володимир» (1990 рік);
  • «Богородиця з дитям» (1973 рік);
  • «Битва під Крутами»;
  • «Двобій за волю України» (1966 рік);
  • «Бандурист»;
  • «Ангел» (1988 рік);
  • «Княгиня Ольга» (1990 рік);
  • «Українські писанки» (1989 рік);
  • «Ангел над Львовом» (1991 рік);
  • «Чорнобильська Богоматір» (1992 рік);
  • портрети – І. Виговського, П. Чубинського, М. Вербицького, І. Мазепи, М. Шашкевича тощо.
Роботи Миколи Бідняка (зліва направо): "Княгиня Ольга", "Чорнобильська богоматір", "Богородиця Провідниця". Фото: sverediuk.com.ua, колаж - Дивись.іnfo

У 1989 році художник познайомився з українською співачкою Марією Майчик зі Львова, яка в той час була на гастролях в Торонто. Згодом вона стала його дружиною та музою, котра надихала митця на створення нових робіт. Крім того, деякі з картин він змальовував з неї.

Львівський період життя Миколи Бідняка

У 1991 році Микола Бідняк переїхав до України. Тут він мешкав у Львові до кінця свого життя.

У 1992 році мистець увійшов до Львівської організації Національної Спілки художників України. Крім того, став професором Львівської національної академії мистецтв.

Читайте також Його життя у Львові називають «золотим періодом», – науковиця про Михайла Грушевського

Робота Миколи Бідняка "Ангел над Львовом". Фото: з фецсбук-сторінки Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука

В Україні художника двічі нагородили орденом Ярослава Мудрого V ступеня та він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Також заснував власну стипендію, яку отримують найбільш здібні учні Академії мистецтв у Львові.

«Бути українцем — це коштовне діло. Того вчило нас життя на рідній землі, про це пересвідчуємося й на кожному кроці тут — на чужині. За приналежність до української нації доводиться весь час платити кров'ю й посиленим трудом. Я гордий, що звуся українцем!»,

– зазначав Микола Бідняк.

Помер Микола Бідняк 28 листопада 2000 року. Похований на Личаківському кладовищі.

Де зараз картини Миколи Бідняка

Тепер картини художника є можливість побачити у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові – «Спас» і «Богородиця»; Національному художньому музеї України в Києві – «Чорнобильська Мадонна», в Чернівецькому художньому музеї – серія натюрмортів; в Музеї-заповіднику Тараса Шевченка в Каневі – «Людина в огні».

Микола Бідняк з дружиною Марією. Фото: biblioteka120.blogspot.com

У Канаді зберігаються його іконостаси для українських церков. До того ж, колекція ікон Бідняка є у храмах Ванкувера та Калґарі (Канада).


ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців та історичні явища, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: