Ректор Львівського університету, фізик, Міністр освіти та науки України: про життя Івана Вакарчука

Сьогодні, 6 березня, минають 77 років від дня його народження. З цієї нагоди оповідаємо головні факти з життя Івана Вакарчука.

Навчався у Львівському університеті та став фізиком

6 березня 1947 року в селищі Братушани (тепер –  Єдинецький район, Молдова) народився Іван Вакарчук. Ще з дитинства мав хист до навчання, а школу закінчив зі золотою медаллю. Після цього у 1965 році вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на фізичний факультет.

Після університету вступив до аспірантури Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики Академії наук УРСР. А в 1973 році зайняв посаду молодшого наукового співробітника цього ж відділу. Через рік захистив дисертацію на тему «Застосування методу зміщень та колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля».

Протягом 1980–1984-х років у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану (Інститут теоретичної фізики Академії наук УРСР) його призначили на посаду керівника квантової статистики. У 1984 році став професором кафедри теоретичної фізики Львівського університету. У 1989 році став народним депутатом СРСР від Львівської області (територіальний виборчий округ № 486).

Івана Вакарчук є автором близько 400 праць. Крім того, був засновником та головним редактором наукових видань: «Журнал фізичних досліджень» та «Світ фізики». Входив до переліку членів редакційної колегій журналу «Condensed Matter Physics» та «Вища освіта України».

Серед головних наукових інтересів дослідника були такі напрямки в науці, як-от: фізика квантових рідин; теорія надплинного гелію; теорія фазових переходів та критичних явищ; фізика невпорядкованих систем; фізика магнітних систем; математичні методи в теорії фізиці; проблеми квантової механіки; деякі задачі геофізики; загальна теорія відносності та космологія; теорія зоряних спектрів та філософія науки.

«Я все життя прожив у науці, книжках, формулах. І мав від усього того глибоке інтелектуальне та естетичне задоволення. Це і є мій найбільший життєвий успіх!»,

– сказав Іван Вакарчук на зустрічі з учнями Малої академії наук.

Науковець мав низку нагород за свою діяльність. Так, у 2000-му році отримав  Державну премію України в галузі науки і техніки за підручник «Квантова механіка». А у 2007 році його відзначили званням Героя України «за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, вагомий внесок в утвердження незалежної Української держави».

Також він є заслуженим діячем науки і техніки України (2006 р.), кавалером ордена «За заслуги» II ступеня (2006 р.), почесним доктором Вроцлавського та Краківського університетів.

У 2007 році на чотирнадцятому Lviv BookForum підручник Івана Вакарчука «Квантова механіка»  визнали однією з найкращих книжок фестивалю.

Про родину Івана Вакарчука

Дружиною Івана Вакарчука була Світлана. Вона також навчалася на фізичному факультеті. З 1997 року доцент кафедри фізики і математики Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій. У подружжя є двоє дітей – Олег та Святослав.

Святослав Вакарчук також спочатку навчався на фізичному факультеті. Однак справу батька не продовжив. А став відомим музикантом та учасником гурту «Океан Ельзи». Інший син – Олег Вакарчук - також не став фізиком. Він є приватним підприємцем.

Ректор Львівського університету та Міністр освіти і науки України

13 листопада 1990 року Івана Вакарчука офіційно обрали ректором Львівського національного університету імені Івана Франка. На цій посаді він був три каденції – до 2013 року.

У цей час він також став президентом Малої академії наук Львівщини (1991 рік), головою ради ректорів Львівщини (1996 рік) та президентом Українського фізичного товариства (2001 рік).

У 1992 році Іван Вакарчук одним із перших в Україні встановив нові правила вступу до Львівського університету – тестові завдання. Також започаткував зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО).

З 2007 по 2010 рік перебував на посаді Міністра освіти і науки України. Після цього його ж наступником став проросійський політик Дмитро Табачник.

Іван Вакарчук став ініціатором багатьох змін в освіті. Зокрема запровадив принцип державно-громадського управління освітою, підтримував відкриту процедуру ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, започаткував програму «Обдаровані діти села». Також за його діяльності впровадили додаток до диплома європейського зразка. Загалом політик дбав про українізацію освіти та науки та прагнув відійти від радянських (російських) принципів та впливів.

Протягом останніх років життя Іван Вакарчук хворів. Його не стало 4 квітня 2020 року. Науковцю тоді було 73 роки. Поховали фізика на Личаківському кладовищі у Львові.

Цитати Івана Вакарчука

Цитати Івана Вакарчука з доповіді при врученні «почесного доктора філософії» в Українському Вільному Університеті в 2011 році (джерело - Історична правда):

«Добре відомо, що однією з головних властивостей людини чи спільноти людей є здатність відтворювати попередній досвід. Отже, ми маємо здібність до збереження відомостей про навколишній світ і безперервно користуємося цією інформацією у своїй поведінці для того, щоб приймати рішення».

«Якщо б Австро-Угорщина пішла шляхом Російської імперії – шляхом Емських едиктів і Валуєвських та чи не сотні інших указів, що забороняли й нищили українську мову і цим самим програмово гальмували розвиток української культури – то нас, українців, чекала би доля корінного населення Центральної Америки, яке винищили вандали-конкістадори в XV-XVI століттях».

«Ця нескінченна, марна, важка сізіфова праця є застереженням нам, українцям – уже вкотре ми котимо на гору наш важкий камінь…».

«Чи нам зупинити розгубленість і дезорієнтацію в суспільстві, не мовчати й не дати згорнути все те, що так важко було відтворене й напрацьоване в попередні роки, нарощувати пам'ять як про події в Західній Україні, так і про визвольну боротьбу на Сході України, і зокрема про Холодний Яр, яку зупинили голодомором-геноцидом і репресіями, творити по всій державі українські громадські самоорганізаційні структури, подібні тим, що діяли в Галичині в міжвоєнний період, і цим усім зменшити в багато разів період повторюваності явища українізації, суттєво зменшити й амплітуду цих коливань та, врешті-решт, з усіма цими здобутками й нашою системою цінностей знайти через суспільний договір в Україні точку динамічної рівноваги».

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.