Гендерно зумовлене насильство: про проблеми жінок в українській армії
За інформацією міноборони, наразі в українській армії служить понад 60 тисяч жінок, близько 5 тисяч із них - на фронті. Із 2018 року жінки можуть обіймати бойові посади. Водночас вони досі стикаються із різного роду проблемами, у тому числі й дискримінацією.
Про це на Форумі «Психосоціальні послуги: виклики сьогодення, пропозиції рішень, система координації, доступність для людини» говорила керівниця ветеранського простору «Рехаб» Марія Петришин.
Кількість жінок в українській армії збільшується
З 2014 року кількість жінок в армії зросла у 2,5 раза.
«Так, у 2014 році загальна чисельність жінок становила 49926, із них військовослужбовців — 16557 осіб. А станом на кінець 2023 року ми вже мали 60538 жінок у ЗСУ. З них військовослужбовців — 42898 осіб», – зазначила Марія Петришин.
Через збільшення кількості оборонців України загалом зросла й частка жінок у абсолютних показниках, але у відносних — зменшилася. До 24 лютого жінок в армії було на рівні 17%, після повномасштабного вторгнення стало — 8%.
І ще приблизно така ж кількість жінок в силових структурах не охоплені цією статистикою, додає Марія. Наприклад, близько 8 тисяч жінок служать у лавах Прикордонної служби, близько 11 тисяч (дані за 2019 рік) жінок — в складі підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій. Серед співробітників Національної поліції — 27% жінок, що в натуральному вимірі складає близько 36 тисяч жінок, третина співробітників СБУ (близько 10 тисяч) — жінки. А новостворена на базі Нацгвардії в межах МВС Гвардія наступу вже має налічувати щонайменше 7 тисяч жінок.
«Тож, сукупно маємо говорити про близько 130 тисяч жінок, які проходять “на рівні” із чоловіками службу в силових відомствах. Умови служби різняться, але обʼєднані однією категорією, що чинить найвагоміший вплив на карʼєрний розвиток, і на стан здоровʼя, і, зрештою, на відчуття щастя окремо кожної жінки. Ця категорія – гендер».
Дискримінація жінок у війську
Досліджувати проблеми жінок в армії важко, каже експертка, через брак відкритих даних. Відкритої інформації просто не вистачає для аналізу, і лише з окремих уривків розповідей постраждалих від насильства, «скляної стелі», дискримінації можна скласти дуже поверхневе враження про ситуацію.
Нагадаємо, раніше ІА Дивись.info розповідала про дискримінацію.
«Тут і зараз Україна переживає кризу пов’язану із війною, але в той же час отримує і нову ідентичність і можливість реальних змін. Роль жінок у боротьбі і наближенні перемоги впливає не тільки на кількість залучених захисниць, а й на якість самої армії – вона стає більш людяною, відкритою та чутливою до потреб військових. Існуючі проблеми та виклики сектору з одного боку показали, наскільки армія не була готова до жінок, а з іншого – як системна робота, залучення громадського сектору та тісна кооперація стейкхолдерів наближують Україну до реальної рівності», - підсумовує Марія.
Гендерно зумовлене насильство
Якщо раніше питання із сексуальним домаганням в ЗСУ було проблематично вирішувати через базові протиріччя світоглядного характеру — усе ж таки армія історично є ієрархічна насильницька організація, то тепер про кривдників у формі захисників стало практично неможливо говорити так, аби це не було сприйнято як “Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України”. Причин не вирішувати питання багато, причин вирішувати — майже одна.
Так, Кримінальний Кодекс України в статті 154 визнає злочином «примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні». Громадські організації, надаючи юридичну підтримку військовослужбовцям, визначають наявність таких випадків. Проте, будь-яке рішення в державі має бути обгрунтовано й підкріплено. Масштабність проблеми залишається складною для оцінки. Офіційної статистики майже немає, інформація про ГЗН в армії приховується, назагал виходять поодинокі випадки.
«Лише 10% від загального числа постраждалих. Скажімо, в 2021 році до Нацполіції надійшло близько 326 тисяч заяв і повідомлень, і в той час ПРООН нараховував близько 2 млн осіб що постраждали від домашнього насильства. Уявити, що така суспільна тенденція чомусь оминає силові структури, дуже важко»
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
Коментарі