Декорувати під старовину – це брехати самому собі, – головний архітектор Львова про імітацію історичної забудови (інтерв'ю)

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

ІА Дивись.info неодноразово займалася розслідуванням підозрілих новобудов у Львові. У інтерв'ю головний архітектор Львова Юліан Чаплінський дав фахове пояснення болючим процесам розбудови, поділився своїм баченням урбаністичного простору Львова та розповів, чому модерний театр на Подолі не потрібно зносити.

ІА Дивись.info неодноразово займалася розслідуванням підозрілих новобудов у Львові. У інтерв'ю головний архітектор Львова Юліан Чаплінський дав фахове пояснення болючим процесам розбудови, поділився своїм баченням урбаністичного простору Львова та розповів, чому модерний театр на Подолі не потрібно зносити.

– Що Ви думаєте про проект Дроздова (Театр на Подолі) і що було б якби він з'явився у Львові?

13164227_1211574292209438_5743177700290519415_nПочнемо з того, що форма та конструкція театру була там задана ще за 10 років іншим архітектором. Як на мене, Дроздов врятував ситуацію у тій конструкції, яка там була. Вживу театр виглядає значно спокійніше, ніж в ракурсах, які ходять в інтернеті. Архітектура його мені зрозуміла, актуальна. Дроздов підтримав ритм двоповерхових будівель. Такі прийоми є абсолютно типові для європейської архітектури. Той же самий театр в Брюгге, який знаходиться у центрі культурної спадщини. Театр на Подолі виглядає брутально, але такі підходи є. Мінімалістична архітектура проста і лаконічна, але я вважаю, що судити його треба буде тоді, коли він відкриється.

Повірте, якщо конкурс на будівництво виграв би архітектор Європи, або США, то  була б дуже подібна споруда на Дроздова.

– Але ж петиція від представників громади столиці з вимогою розібрати новий фасад Театру на Подолі набрала сьогодні 10 тисяч підписів...

Слухайте, давайте тоді спочатку знесемо ті «монстри», які були збудовані на Печерську біля Лаври. Почнемо з тих корупційних об'єктів. Питання треба було порушувати 10 років тому, а чому було вибране місце посеред будиночків сільського масштабу. Андріївський узвіз – це не є квартальна забудова Подолу. Як на мене, з Дроздова зробили просто цапа-відбувайла. Чому не запитують, а хто замовник. Про замовника ні слова, про сам театр ні слова, про його технологію ні слова. Таке враження, що світ зійшовся тільки на одному Дроздові. Будь-який архітектурний проект не можна судити, коли об'єкт ще не завершено. На місті суспільства я б дочекався, коли він відкриється, а тоді починав би судити.

Читайте також: Скандальна забудова у Жовківському історико-архітектурному заповіднику: як заливають бетоном пам’ятки України

Помилка Дроздова в тому, що наперед не було озвучено, що ж там будується. Фактаж мав би бути озвучений на каналах, у пресі повинні були з'являтися інтерв'ю.

– Тобто Ви стверджуєте, що ми відстаємо в архітектурному плані?

Ми справді відстали від світу. Тому що світова архітектура не мала періоду авторитарної забудови, який знищував архітектурні пам'ятки, хоча, слід наголосити, що при ньому розвивалася модерна архітектура. За 25 років незалежності Україна не сформувала архітектурної доктрини, шкіл, архітектурної критики.

[dyvys_blockqoute text="Світ рухається у сторону лаконічної архітектури, правдивої архітектури, яка не бреше. Декорувати під старовину – це брехати самому собі. Архітектура під старовину ніде в Європі не робиться. Це об'єкт насмішки, вони з нас сміються, як з циган" author="Юліан Чаплінський"]

А ми в цьому плані дуже агресивні, як тільки з'являється об'єкт архітектури, всі вважають себе експертами. З такою ненависті підходять до всього нового...В Європі, як мінімум, є повага до думки автора.

– Ви стверджуєте, що Львів не повинен застрягати в Середньовіччі. Як при цьому не втратити надбання ДІАЗу та йти у ногу з часом?

Львів будувався у стилях відповідно до тих епох, які були в Європі. Львів починався, як готичне місто. Місто завжди перебудовувалося у тій урбаністичній манері, яка була в Європі. Прийшла епоха Ренесансу з Італії – маємо таку площу Ринок, прийшла епоха Бароко – маємо Єзуїтський костел, Домініканський собор, церкву Юра. У нас є дуже непогані приклади радянської архітектури. Зокрема 5 корпус Львівської політехніки. Це дуже хороших приклад спокійної, лаконічної архітектури. 8 корпус політехніки – це також архітектура, яка не сперечається з церквою Юра.

Львів був завжди унікальний у тому, що архітектура відповідала своєму часу. Звичайно, що після Другої світової війни відношення до історичної спадщини помінялося. Кожен об'єкт, який носить хоч якесь нашарування професійності, набуває цінності. Що стосується роботи в історичному середовищі, то ніде в Європі не будують старих будинків. На проспекті Свободи є декілька будинків, які навіть не мали архітектора. Це каталожний варіант, там немає ні одної паралельної стіни ні по площині, ні по вертикалі. І ми бачимо висотні будинки з австрійського періоду. Будинок Галицької Ощадної каси – це у два рази вищий будинок, який вже формує імперський масштаб. Тут не йде мова про те, що ті будинки треба розвалити і будувати однакової висоти.

[dyvys_blockqoute text="Мені інколи приписують те, що я хочу розвалити старий Львів. Не розумію, з якого пальця це було висмоктано" author="Юліан Чаплінський"]

Мова йде про те, що архітектура сучасна повинна бути. Якщо ми себе хочемо поставити у європейському контексті, то у нас повинні бути європейського рівня музиканти, письменники, європейського рівня поети, художники і архітектори.

pidmurna

– Аби нові будинки не «сперечалися» із старою архітектурою, то давайте все ж таки будувати їх поза межами ДІАЗу...

А де є заповідник? Я знаю, що активісти постійно носяться з цим заповідником. Це є мертве радянське тіло. Коли радянська влада була власником всього, у тому числі і людей, не було приватної власності. Для чого людям дурити голову. Так, був орган, який був власником споруд, який був зобов'язаний реставрувати об'єкти і тримати їх у гарному стані. На це, відповідно, виділялися кошти. Який нині може бути заповідник, якщо всі квартири поділені та приватизовані.

Читайте також: ЛМР вимагає зупинити будівництво ЖК «Хмельницький парк». Чи встигнуть легалізувати новобудову?

– Який тоді орган повинен займатися врегулюванням питання збереження культурної спадщини, якщо немає ДІАЗу?

Потрібно міняти закони. Це є історичний ореал. Самобуди, які інколи вистрілюють, вони переважно є у судах. Як Підмурна, наприклад, ніхто ж її не погоджував.  Це бандитський підхід, вони взяли дозвіл на трьохповерховий об'єкт і почали будувати семиповерховий. Тут питання в тому, що треба бити тривогу на рівні Києва. Давайте будівельну поліцію, яка б займалася знесенням цих речей. Коли міняють пластикові вікна, скільки ми з цього приводу написали заяв у райадміністрацію, але вона не має інструментів на людину вплинути, бо це її приватна власність. Хто винуватий? Та всі львів'яни в цьому винуваті.

На нас чекає ще невичерпаний конфлікт на Міцкевича 9, де стоять смітники і паркан, це жахливе місце, яке треба забудувати, тому що воно мусить бути запломбоване. Не може бути у центрі світової спадщини отака розрита могила.

collage_plac

–  Який же тоді вихід з цього замкненого кола?

Писати закони, лобіювати їх у Верховній Раді, працювати з політиками. Має бути поліція, яка має відповідне обладнання для знесення незаконного об'єкту. Ці речі не повинні розглядатися у судах.

Ми не маємо грошей для реставрації. Пропрацювавши два роки у міськраді, я не бачив жодного випадку, коли би мер не хотів щось би реставрувати.

– На скільки є можливим, що Львів виключать із культурної спадщини ЮНЕСКО?

Хто поширює такі плітки, я знаю. Я вважаю, що ці люди роблять величезне зло. Ці люди не ведуть дискусій з професіоналами, а мають підтримку буквально одного-двох реставраторів, які ніколи не вступають у дискусію на публічних зустрічах. Вони лише пишуть у Фейсбуку та статті.

[dyvys_blockqoute text="Я відвідував двічі конференцію ЮНЕСКО. У резолюції по Львову не було жодного натяку на виключення. Йшлося лише про те, що треба написати програму керування пам'ятниками" author="Юліан Чаплінський"]

Угоду з ЮНЕСКО укладає не міська адміністрація, а держава. Ми пишемо звіти в ЮНЕСКО, хоча це є обов'язком Мінкульту. Якщо говорити, чи виженуть нас з ЮНЕСКО, то це питання до Мінкульту.

Читайте також: Гранітні плити замість старовинної синагоги. Куди подівся єврейський Львів? (інтерв’ю)

Наступне питання, яке я задаю тим крикунам, а які міста з ЮНЕСКО виключили. За всю історію було лише два міста виключено зі списку ЮНЕСКО: Дрезден та одне в Арабських Еміратах. У Арабських Еміратах біля мечеті будували хмарочос. Дрезден виключили через міст.

ЮНЕСКО – це не каральний меч, яких хоче залучити до себе, а потім шантажувати, що вижене. По великому рахунку це міжнародна ГО. Люди повинні розуміти, що помикати питанням ЮНЕСКО і політизувати його – це різні речі. Львів на фоні столиці виглядає дуже-дуже непогано.

– Чи приживуться з часом у Львові скляні коробки?

Вся сучасна архітектура є на межі боротьби світів.

[dyvys_blockqoute text="Не можна спекулювати тим, що у центрі міста будувати не можна, це неправда. Ніде у європейських містах, навіть тих, які є спадщиною ЮНЕСКО, немає заборон нового будівництва" author="Юліан Чаплінський"]

Ми не можемо зупинити життя. Активісти кричать, що  «це землі історико-культурного призначення». Землі історико-культурного призначення, щоб ви розуміли, це як акрополь в Афінах, це як Шевченківський гай. Тобто ми там не живемо, не ходимо в туалет, не ведемо жодної ділової активності.

Це комуністичний погляд на речі, що держава повинна забрати, відреставрувати. А де держава? Силові структури під Києвом, прокуратура під Києвом, СБУ також. Місто – це лише орган місцевого самоврядування.

Один експерт мені якось сказав, що Львів дуже дивне місто. Адже переважно якісь неприємні речі пишуть британці на французів, французи на британців, а ви є місто, яке пише пасквіль на самих себе.

Безперечно, львів'яни не усвідомлюють цінності тої забудови, у якій живуть. ЇЇ не розуміють пересічні львів'яни та ті, хто хоче будувати. За два роки я надивився випадків брутального поводження з історичним полотном.

– Які порушення при будівництві новобудов є найбільш поширенішими?

Попередня депутатська каденція повідводила багато ділянок, наприклад, Богуна 11, яка відведена під МАФ, яку депутати визнають об'єктом нерухомості і під неї відводять земельну ділянку. Решта кроків, які зроблено, вже несуть нашарування злочину.

Отже, питання свавілля перше – це погодження землі. Друге – порушення містобудівних умов і обмежень. Ми видаємо містобудівні умови на 4 поверхи, а люди будують 10. Інспекція будконтролю області вводить їх в експлуатацію. Закони, які були написані при Януковичі, були написані чисто під забудовника. Міста не впливають. Місто має видати лише містобудівні умови: плямка забудови, поверховість, кількість квартир. Все решта на розсуд забудовника: колір, форма даху. Держава подала нам це як полегшення для бізнесу та відсутність корупції.

– Декілька слів про проект бібліотеки УКУ

За 25 років бібліотеки такого масштабу в Україні не було. Бібліотека матиме близько 7 тисяч квадратних метрів. Це споруда 5 поверхів з підвалом, де буде не лише бібліотека, а й інформаційно-ресурсний центр. Там будуть кімнати для дітей, виставкові площі, аудиторії, семінарські кімнати, зали для студентських товариств, театру.

Бібліотека буде доступна для всіх. Освітянська архітектура будується. Я дуже панікував, що у нас архітектори не мають досвіду проектування соціальних архітектур: шкіл, садочків, громадських просторів, а є лише ресторани та особняки. Архітектори не навчилися проектувати житло, яке б відповідало урбаністичним та технологічним вимогам. Це новий підхід до бібліотеки, це зовсім інша аура, де навчання відбувається посеред книжок.

Розмовляла Олександра БАГАЧ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: