Християнія. Анархічна утопія з конопляним амбре в центрі Копенгагена (фото)
Починаємо серію репортажів про незвичайні туристичні маршрути. Це серія для тих, кому не хочеться обмежуватись традиційними ідеями для поїздок. Для тих, хто звик знайомитись з новим містом не лише разом з туристичною групою, і хто постійно шукає більше. Про анархічний квартал у серці Копенгагена, Сектор Гази, Придністров’я та ще багато цікавого читайте щовихідних.
В який рейтинг міст не зазирни – Копенгаген завжди займає найвищі позиції: і за комфортом, і за благоустроєм, і за екологічністю. Та й уся Данія ніколи не залишає перелік країн з найвищим рівнем життя. Люди їдуть сюди подивитись на дбайливо збережені середньовічні будинки, що сусідують із неординарними витворами сучасної архітектури, проїхатись на атракціонах у парках розваг, що працюють вже по двісті років, та відвідати геть новаторські наукові музеї.
Тим більш дивним виглядає, що в будь-якому туристичному гайді на кшталт «10 місць, які треба побачити в Копенгагені» неодмінно буде згадана Християнія – розташований майже в центрі міста квартал, вкритий яскравими графіті і наповнений фрикуватою публікою, де похідні коноплі придбати легше ніж баклажанну ікру в СРСР.
До християнства та Ісуса Християнія не має жодного відношення. Своє ім’я ця анархічна комуна отримала від району Хрістіансхавн міста Копенгагена, де вона, власне і знаходиться. У XVII столітті датський король Крістіан IV почав будувати тут оборонні вали і мури. Захисні споруди стали в нагоді під час війни зі шведами, і протягом століття обросли ще й супутньою інфраструктурою: солдатськими казармами, складами для боєприпасів тощо. Наприкінці 60-х – початку 70-х років минулого століття данці зрозуміли, що зі Швецією воювати їм навряд колись доведеться (пощастило ж людям з сусідами, га?), і армію звідти вивели.
Але святе місце порожніло недовго. Спочатку в покинутих казармах з'явилися безхатьки, а потім будівлі почали заселяти різноманітні сквотери, анархісти, хіпі та інші громадяни з нестандартною і активною життєвою позицією. І якщо бомжі шукали тут виключно дах над головою і не додавали своїм діям ніякого ідеологічного забарвлення, то всі інші проголосили зайняту територію «вільним містом» і заявили, що відтепер всі суспільні відносини регулюватимуться їх власними правилами. Головною відмінністю від законодавства навколишньої Данії була можливість вільно продавати та вживати наркотики. Ну ще й усілякі дрібниці на кшталт самовілного проживання в будинках, які досі належали Міністерству оборони, та здійснення самоврядування без оглядання на владу Копенгагена.
Далі були чисельні переговори християнітів із владою. Неодноразово траплялися й спроби з боку держави просто силоміць виселити їх з цієї території – сутички сквотерів з поліцією зі сльозогінним газом та коктейлями Молотова зовсім не були тут рідкістю. Проте за пару десятків років встановився стан речей, який в тій чи іншій мірі влаштував обидві сторони, а Християнія стала однією з головних визначних пам'яток Копенгагена. Більшою мірою, звісно ж, завдяки легкодоступним наркотикам.
Одні називають Християнію кублом брудних хіпі, інші – притулком для людей мистецтва і інших неординарних і творчих особистостей, треті вважають, що це яскравий приклад перемоги анархічних ідей і втілення мрій Бакуніних і Кропоткіних. Однак, як казала кримчанка, донька офіцера з відомого мема, не все так однозначно.
У будь-якому разі Християнія дійсно є культурним і політичним феноменом. Багато в чому її існування обумовлено місцем і часом: Данія 70-х, звичайно ж, не була такою толерантною і правовою державою як зараз, але навряд чи можна уявити як ідея «вільного міста» могла б реалізуватися в якийсь тоталітарній Камбоджі часів червоних кхмерів.
Не останню роль зіграв і той факт, що Християнія є чудовою привабинкою для туристів. Гарні книжки про комуну з якісними фото і описом гостям країни пропонують відразу по приземленні в Копенгагені.
Свого місця Християнія удостоїлася і в Національному музеї. Цей кіоск з продажу гашишу, колись дійсно стояв на території комуни. Напис «Ryg med hjem» на кіоску, який можна перевести приблизно як «Виходь під травою, а не з травою», натякає на те, що за межами “вільного міста” зберігання і транспортування наркотиків переслідується згідно із датьским законодавством. Поруч із кіоском є інформаційний стенд, який повідомляє, що гашиш на вітрині – це муляж.
Щойно ви потрапите в Християнію, у вас проситимуть гроші. Хтось робитиме це від імені місцевої "влади",
а хтось – із власної ініціативи.
Відразу біля входу знаходиться музей Християнії. На фото лектор розповідає шведським школярам про історію комуни.
З інфраструктурою для відвідувачів тут все добре.
Це – район, який переважно відвідують туристи.
Тут розташований невеличкий ринок, де можна придбати різні сувенірні дрібнички: від растаманських шапочок ефіопських кольорів до футболок, магнітиків та листівок з символікою Християнії, марихуани і всього, що з цим пов'язано.
І, звісно ж, величезний вибір бонгів, курильних люльок, ґріндерів та інших так необхідних для куріння предметів.
Далі починається Вулиця пушерів (Pusher Street), вона ж Квартал зелених ліхтарів (Green Light District). На цій ділянці не можна знімати, бо продаж наркотиків, як не крути, в Християнії регулюється данськими законами – тобто суворо заборонений. Також не можна бігати, щоб ніхто не вирішив, що поліція проводить облаву. Існує ще й третє правило – ви маєте розважатися!
Вже метрів за десять в ніс шибає сильний запах марихуани. Кілька годин в натовпі, що безперервно чадить косяками – і наступні пару днів я буду принюхуватися до свого худі, немов некурець після вечора в задимленому барі.
Вулиця пушерів являє собою ряди невеличких кіосків з вітриною, що завішена маскувальною сіткою так, що покупцеві видно тільки товар. Самі продавці до того ж вдягнені у балаклави. Незрозуміло, чому при таких параноїдальних методах обережності діє ще і заборона на зйомку – з сучасними технічними засобами можна робити контрольні закупівлі зі зйомкою ледве не в HD-якості.
А взагалі-то, поліцейські облави на драг-дилерів тут трапляються регулярно.
І оскільки вам напевно цікаво, то гашиш коштує 200-400 гривень за грам, а шишки – 200-300. Це якщо не торгуватися.
Перші роки після створення комуни тут вільно ходила не тільки марихуана, а й важкі наркотики. Однак обсяг героїнового трафіку набув таких масштабів, що це почало створювати в Християнії досить нездорову атмосферу. Після того, як наприкінці сімдесятих протягом короткого часу відразу кілька людей загинуло від передозу, християніти вирішили, що з цим треба щось робити. Були створені спеціальні патрулі з місцевих, які відловлювали та виганяли продавців важких наркотиків. А ділянку Християнії, яку облюбували героїнові торчки, розселили: когось відправили на лікування, а когось просто виперли геть.
Але торгівля похідними конопель залишалася відкритою, і, звичайно ж, приносила непоганий профіт тим, хто нею займався – поліція оцінює річний прибуток в 150 мільйонів доларів. Тому бажаючих контролювати цей бізнес було чимало. Серед претендентів на ласий шматок пирога свого часу були банди байкерів, а потім і звичайні кримінальні групи з інших районів Копенгагена. Процес поділу ринку супроводжувався бійками, перестрілками і смертями.
Всі ці події й сформували правила, що зараз діють на всій території комуни.
Навколо Кварталу зелених ліхтарів розташовані кафешки, куди туристи і данці приходять випити пива і покурити.
На вихідних тут відбуваються масові культурні заходи.
Далеко не всім до снаги такий темп розваг. Де-не-де можна побачити тіла людей, що трохи втомилися та прилягли відпочити.
Окрім драг-дилерів свій профіт від відвідувачів отримують і чорношкірі мігранти, які по всій території збирають порожню тару.
Оскільки Християнія існує вже 45 років, то багато її мешканців – це старі років 50-60, що оселилися в армійських будівлях ще в далеких 70-х. І від гостей їх відрізнити досить легко.
Тим більше, що виглядають вони іноді вельми дивакувато.
Ось місцеві гопцюють і співають у кумедному вбранні,
а ось на них витріщаються туристи.
Хоча взагалі там вся публіка досить яскрава.
Вся "туристична" частина Християнії вкрита графіті і різними інсталяціями художньої цінності різних ступенів.
Тут навіть туалет може стати об'єктом мистецтва.
Витвір на тему прапора Християнії – трьох жовтих кіл на червоному тлі. Глибокого сенсу стяг не має ніякого: три кола символізують три крапки над i в слові Christiania, а такі кольори обрані тільки тому, що військові залишили після себе купу червоної і жовтої фарби.
Цікаво, що будівлю, на якій красується "противнутрішньовенний" малюнок, в перші роки існування комуни населяли саме героїнові торчки. Це була найзанедбаніша частина Християнії. У будинку не було дверей, в підлозі зяяли дірки, з меблів були в наявності лише плінтуси і в кращому випадку матраци, а сам дім його мешканці поділяли зі зграями бродячих тварин. Не дивно, що решті християнітів таке сусідство було не до вподоби.
Далі буде розповідь про ту частину Християнії, куди наркотуристи зазвичай не доходять.
Текст і фото: Павло Морковкін
Коментарі