За кілька кілометрів від Львова, на Яворівщині, функціонує унікальний притулок для бурих ведмедів «Домажир». Цього року він поповниться ще трьома чотирилапими мешканцями.

Журналісти Дивись.info відвідали центр реабілітації бурих ведмедів аби подивитися, як живуть чотирилапі, врятовані від циркового та мисливського рабства.

Нещодавно притулок «Домажир» відкрив свої двері для туристів, тепер туди можна вирушити цілою родиною. Однак працівники зауважують, що екскурсії проводять лише групові – ведмежий притулок особливо охороняється.

Зараз тут мешкають семеро ведмедів, усі вони врятовані волонтерами організації «Чотири лапи». Хтось із мешканців притулку раніше жив у невеликій клітці при ресторані,  на комусь натравлювали мисливських собак, хтось «жив» у пересувному цирку. Раніше ми вже розповідали кілька драматичних історій нинішніх вихованців притулку. Почитати їх можна тут.

Що таке притулок для ведмедів

Міжнародна зоозахисна організація «Four Paws» вирішила заснувати на Львівщині притулок площею 20 га, аби зібрати тут ведмедів, врятованих від несумлінних господарів. За даними зоозахисників, в Україні живе кілька сотень таких знедолених бурих ведмедів, тож після звільнення з рабства їх потрібно десь утримувати.

«Four Paws» займається порятунком тварин, які живуть в неволі в дуже поганих умовах, а заснована організація ще в 1988 році у Відні. Притулки для врятованих тварин є по всій Європі, а в Україну організація прийшла в 2012 році. Схожий притулок є у Житомирі.

Наразі в «Домажирі» є два великих вольєра (за даними волонтерів, їх радіус  – 1,5 км), а також кілька невеликих вольєрів, де ведмеді проходять період адаптації після звільнення з кліток, у яких їх тримали несумлінні власники.

Зараз тут тривають будівельні роботи. «Ось тут ми хочемо зробити озеро, – розповідає директор центру реабілітації Ігор Николин, вказуючи на будівельний майданчик ліворуч від входу до зони розташування вольєрів. І повертаючись праворуч додає, – Тут хочемо зробити відпочинкову зону, яка буде називатись «Мале Розточчя». Хочемо привернути увагу туристів-відвідувачів до регіону, тут будуть символічні ворота в Розточчя, висадимо рослини, характерні для регіону. Тут же плануємо амфітеатр аби проводити лекції, якісь інші заходи, аби відвідувачам було цікаво. А ще хочемо розділити один великий вольєр, аби підселити туди інших ведмедів».

За словами працівників притулку, через кілька місяців очікують трьох нових вихованців, загалом же центр розраховано на двадцять бурих ведмедів. Тут, крім гідних умов перебування та харчування, тварини отримують фаховий ветеринарний догляд та фізичну реабілітацію після життя у клітках.

 

«Я очікую, що протягом цього сезону у нас буде бум не лише українських, але й закордонних туристів, бо ми вже відкрили такий туристичний маршрут та підписали угоду з двома туристичними агенціями, які пропонуватимуть його. Я нещодавно повернувся з Румунії і про наш ведмежий притулок в такому ж румунському знають. В тому притулку є дуже багато туристів з усього світу», – розповів Михайло Біляк, директор Яворівського національного природного парку.

Інфраструктура

Коли потрапляєш на територію притулку, складається враження, що такого не могло бути в Україні – охайна територія, симпатичні дерев’яні будівлі у «welcome» зоні, продумані загородження та надзвичайна увага до безпеки.

У «welcome» зоні розташована каса, сувенірна крамничка і навіть дерев’яна альтанка, де можна відпочити та перекусити. На вході відвідувачів зустрічає стенд із правилами поведінки. Вихованців притулку категорично забороняється годувати чи намагатися голосно привернути їхню увагу, відвідувачів просять не смітити й не торкатися огороджень вольєрів (вони – під напругою).

За словами директора, весь притулок умовно розділений на дві зони: відпочинкову (сюди прибуватимуть відвідувачі) і зону вольєрів, куди проводитимуться екскурсії. У відпочинковій зоні вже почали проводити уроки для школярів, це тут називають «Лісовий клас». Також у відпочинковій зоні є мотузковий парк для менших дітей.

Трошки далі – вхід до зони вольєрів, сюди можна пройти лише з екскурсоводом. Окрема тема в «Домажирі» – безпека. Як розповідає директор, це зона підвищеної уваги, адже тут проживають дикі тварини, хижаки по своїй природі. Потрапити до зони вольєрів самому не можна, бо на вході розташований пункт пропуску.

«Домажир» пропонується як місце родинного відпочинку, відтак, необхідно подбати про те, аби вихованцям притулку та усім відвідувачам було комфортно. Для цього вольєри огороджені подвійним парканом, перший (невисокі стовпчики із проведеними під напругою дротами) – з боку тварин. Десь в метрі від нього – кількаметрова міцна сітка (теж під напругою). До слова, тварини навіть не намагаються торкатися свого паркану, а тому перевести їх з одного вольєра в інший – справа довга, бо вихованці не надто ризикують.

Тож, після пропускного пункту відвідувачі мають пройти ще кількасот метрів перед тим як побачити перший вольєр. Хоча це важко назвати вольєром, адже це – величезний шматок лісу, огороджений захисними парканами. За загородженнями видно невеликий став (ведмеді дуже люблять купатися) та справжня берлога. Територія дуже велика, тож спершу чотирилапого красеня можна й не побачити.

За словами екскурсовода Павла, умови максимально наближені до природніх, а така величезна територія потрібна для того, аби тварини могли вільно бігати.

Хто тут живе

«Тут проживають Бодя і Настя, – розповідає екскурсовод Павло. – По факту, саме через Настю започаткувалася наша організація в Україні. Ми вилучили Настю у зоопарку, де її пробували нелегально продати. І так Настя стала першим ведмедем у нашому комплексі. А Бодя приєднався до нас завдяки програмі «Гроші», де багато українських меценатів скинулися й викупили нам цього ведмедика». Бодя й Настя вважаються тут «парочкою», щоправда, потомства у них не буде, адже ветеринари стерилізують усіх самців, що прибувають до притулку. І поки екскурсовод розповідає про вихованців, самої «парочки» поки що не видно.

Наступний вольєр – місце, де живе красень Потап. Поки обходимо по периметру величезну територію, хтось із групи помічає тварину. Власне, Потап не надто й приховується (перед нами пройшла інша група, тож він вийшов поближче до людей і вже розташувався біля паркану, аби показати себе). Волонтери організації розповідають, що Потап прихильний до людей, адже коли його власник покинув тварину, місцеві жителі підгодовували ведмедя, тож тепер люди асоціюються у Потапа з їжею.

За його виглядом важко сказати, що колись він жив у клітці та геть погано харчувався, адже зараз Потап – величезний відгодований ведмідь із блискучим хутром. Загалом, як розповідають волонтери, бурі ведмеді можуть важити 400-500 кг.

У чотирьох менших вольєрах ведмеді проходять адаптаційний період після звільнення. Тут живуть уже відома Христя (найстарший ведмідь притулку), Тайсон (на ньому вчили травити мисливських собак), Машутка та Маня (Маня жила при ресторані в клітці).

Як доглядати за ведмедем

Одразу після потрапляння до притулку ведмеді проходять комплексне ветеринарне обстеження. На цьому етапі у них переважно виявляють проблеми з травленням та опорно-руховим апаратом. Це все – результати способу життя, який доводилося вести чотирилапим. Більше того, ведмедям просто у притулку роблять операції!

«Раз на певний період тварини проходять обстеження, до нас приїжджають фахові медики, є навіть маленька клініка на території центру, – розповідає екскурсовод. – Тут же проводяться операції, для цього приїжджають фахівці з Німеччини. Наприклад, Тайсону оперували коліно, видалили йому кісту, Христі провели операцію, аби зняти підвищений кров’яний тиск у голові».

За тваринами тут доглядають кілька працівників, вони знають звички та особливості характеру своїх вихованців. Розповідають, що коли була потреба перевести Потапа в інший вольєр, йти він не хотів. Але, знаючи його любов до риби, працівники зробили для нього «рибну доріжку», яка й допомогла реалізувати задумане.

Також працівники бачать разючу відмінність у самому психологічному стані тварин у момент потрапляння до притулку та через певний час проживання тут.

Кажуть, що показовим тут є те, як ведмеді освоюються, наприклад, із власним басейном. Вода для них – хороший антистрес, тож тварини по кілька разів на день купаються у своїх персональних басейнах і дуже тішаться цьому процесу.

«Ми створили умови максимально наближені до природніх і крім басейнів та берлог ми, наприклад, створюємо для ведмедів спеціальні іграшки, – розповідає Роман Ганас, доглядач за тваринами. – До нас потрапляють ведмеді з порушеною психікою, тож ми робимо іграшки, аби вони мали, чим себе забавляти й розвиватися».

Що їдять ведмеді

Як розповідає доглядач Роман Ганас, ці тварини – всеїдні, але кожен із вихованців має свої смаки. У середньому ведмеді їдять до 10 кг харчів на день, а саме: овочі, фрукти, ягоди, мед (так, це не жарти!), рибу та м’ясо.

«Загальний раціон складається з сезонних овочів та фруктів, а також м’яса або риби, – розповідає доглядач. – Їм не можна, наприклад, нічого солоного, тому ми й не дозволяємо відвідувачам годувати тварин».

Познайомитися ближче із врятованими ведмедями можна у притулку «Домажир». Детальнішу інформацію про екскурсії можна почитати тут.

Валерія ПЕЧЕНИК

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.