Найвидатніший командир Збройних сил в Українській державі, або Герой без звання
Нині, 14 червня, виповнюється 132 роки від дня народження Євгена Коновальця — видатного політичного та військового діяча України, полковника Армії Української Народної Республіки (УНР), Начального команданта Української військової організації та очільника Проводу українських націоналістів.
Син учителів та онук священника
Полковник УНР народився у селі Зашків, що на Жовківщині, у родині освітян. Його дідусь, отець Михайло Коновалець, упродовж 30 років був парохом у цьому селі. Євген був також небіжем парохів Страдча — о. Ореста, Малехова — о. Володимира Коновальців.
Читайте також: На Львівщині завершують реставрацію дерев’яної церкви, де був настоятелем дідусь Коновальця (фото)
У Зашкові хлопчик закінчив трирічну народну школу, а початкову освіту здобував в українській чотирирічній початковій школі при учительській семінарії, а вже з десяти років вчився у Львівській академічній гімназії. Повнолітнім юнак вступив на правничий факультет Львівського університету, звідси якраз і розпочалась його активна громадсько-політична діяльність.
Коли Євгенові було 19 років, він взяв участь у боротьбі студентства за український університет, що відбулась на початку липня 1910 року. Тоді українці хотіли провести віче вулицями Львова, втім, поляки спорудили барикади в університеті, аби не допустити протестів. Унаслідок цього розпочались сутички, через кілька хвилин на місце прибула поліція, як наслідок майже 30 студентів було поранено, а від рук шовініста загинув товариш Коновальця, діяч студентського руду Галичини Адам Коцко.
27-річний офіцер
З того часу Коновалець став лідером українського студентського руху, пізніше – членом Української національної демократичної партії, а в 22 юнак увійшов до «Тіснішого народного комітету» УНДП, який очолював Кость Левицький, на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали та ухвалювали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.
Найбільший вплив на молодого Коновальця мав один з розбудовників «Соколу» Іван Боберський, акт Мирослава Січинського та знайомство з наддніпрянською еміґрацією (особливо з Дмитром Донцовим).
На початку Першої світової війни, у серпні 1914 року, Коновальця мобілізували до Австрійської армії. У червні 1915-го, під час боїв на горі Маківці, потрапив до російського полону. Звільнившись в результаті Лютневої революції, навесні 1917 року молодий офіцер подався до Києва, де приступив до організації Українських збройних сил: спочатку куреня Січових стрільців, а згодом і корпусу.
27-річний офіцер стає найвидатнішим командиром тодішніх Збройних сил в Українській державі.
У 1920 було утворено Українську військову організацію (УВО), яку згодом Коновалець і очолює. З його ініціативи на одній із нарад організації було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої грунтувалась на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі, тому у лютому 1929 року на конгресі у Відні створили Організацію українських націоналістів, головою проводу обрали Євгена Коновальця.
Читайте також: Нескорений: 12 фактів про життя і смерть Євгена Коновальця (ФОТО)
Його діяльність у межах розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві: впродовж 20-их років відбулися декілька замахів на Євгена Коновальця, які намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб.
1933 року відбулася реалізація останньої операції з убивства провідника ОУН під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Сталіна: Москва після знищення Петлюри бачила в особі Євгена Коновальця головного противника.
Читайте також: Привітання, записки, повідомлення: що можуть розповісти візитки Євгена Коновальця (фоторепортаж)
Полковника Армії УНР Євгена Коновальця убили 23 травня 1938 року в Роттердамі внаслідок спецоперації НКВС, проведеної Павлом Судоплатовим. Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» і представляв за легендою Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх».
Герой без звання
Він передав Коновальцю вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом, як подарунок «від друзів». Поховано Коновальця на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі (Нідерланди).
Поховали полковника у суботу 28 травня 1938 року. Від керівництва ОУН попрощатися із загиблим прийшов генерал Курманович, з Лондона і Берліна прибули три співробітники «націоналістичної прес-служби» і радник Тарновецький. Був присутнім також литовський консул у Нідерландах, оскільки Коновалець набрав в еміграції литовського громадянства. А ось близькі родичі загиблого, що жили у Львові, не змогли приїхати в Голландію вчасно: паспорти їм видали тільки через декілька днів після похорону. З часом на могилі лідера ОУН був уставлений пам’ятник. До речі, спочатку це поховання вважалося тимчасовим; тіло Коновальця ретельно забальзамували, щоби згодом його останки можна було перевезти в Україну.
Ще в 2013 році заговорили про перепоховання праху полковника УНР на Батьківщині: зробити це мали до 2018 року, однак досі питання залишається відкритим.
У лютому 2021 року на сайті Офісу Президента з'явилась петиція щодо присвоєння Євгену Коновальцю звання «Герой України», яка не набрала достатньої кількості голосів. У Львові та Івано-Франківську звертались до ВРУ із проханням присвоїти Коновальцю звання Героя України.
Щорічно на Батьківщині Коновальця проходить молодіжний патріотичний фестиваль «Зашків».
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
Коментарі