Золота пектораль: історія найвідомішої прикраси скіфів, яку знайшли в Україні

ІА Дивись.info розповідає детальніше про історію знайдення скіфської пекторалі, її особливості та значення для української історії.

Як знайшли скіфську пектораль?

У червні 1971 році біля міста Покров, що в Дніпропетровській області, відбулася наукова експедиція під керівництвом Бориса Мозолевського. Там археологи проводили розкопки скіфського кургану Товста Могила. Свою назву курган отримав від того, що мав округлу форму та значну товщину.

«Товста могила» збереглася у вигляді восьмиметрового насипу. У нього вдалося виявили два старовинні поховання скіфів (центральне та бічне), одне з яких вже хтось пограбував. Однак науковці натрапили на чимало цінних історичних пам’яток, зокрема «перлинною» серед артефактів стала золота пектораль.

Свої спогади про розкопки Товстої Могили Борис Мозолевський описав у книзі  «Скіфський Степ». Ось так він описує момент знайдення скіфської пекторалі:

«А за десять сантиметрів від того місця, де порпалися грабіжники, біля самого спуску в склеп, лежали непомічені ними найкоштовніші, парадні речі небіжчика: окутий золотом меч, золоті оздоби нагая та велика нагрудна прикраса — золота царська пектораль. Я знайшов її, розчищаючи долівку підземелля 21 червня о 14 годині ЗО хвилин. Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне до розкопок. І я впевнений, що не тільки моя…»

Крім золотої пекторалі, в кургані археологи також відшукали військове спорядження скіфського царя: частини залізного панцира, бронзового пояса та булави, два ножі, залишки сагайдаків із стрілами та меч у золотому футлярі. Також у боковій гробниці виявили понад 600 золотих прикрас.

Завдяки розкопкам науковці дослідили, що в одному похованні спочивав чоловік, який належав до знатного роду скіфів. В іншому — були поховані жінка та дитина, а також ще три людини. Дослідники вважають, що, ймовірно, це були слуги, який вбили та поховали насильно. Крім того, в кургані також віднайшли останки шести коней, оздоблених срібними та золотими прикрасами.

Після знахідки 4 липня пектораль вивезли потягом до Києва. Це відбувалося під під пильним наглядом поліції та охорони. 

Унікальність золотої пекторалі

Золота пектораль є нагрудною прикрасою, яку носили чоловіки в IV столітті до нашої ери. Її вага складає 1 кілограм 150 грамів, а розмір в діаметрі — більше як 30 сантиметрів. Пектораль повністю виготовили з якісного золота (958 проба). 

За однією з версій, яку підтримують науковці Національного музею історичних коштовностей України, пектораль створили давньогрецькі майстри для скіфського царя. Оскільки стиль прикраси містить риси античного мистецтва. Водночас вона також відображає світогляд скіфів. 

Оздоба складається з трьох рядів візерунків. На першому, нижньому ряді, зображено реальні та міфологічні звірі. Помітно образи звичайних коней та пегасів з крилами. На другому — рослинні орнаменти. А на третьому — епізод з тваринами та людьми. 

У центрі найвищого ряду помітно двоє чоловіків, які шиють хутряне вбрання. Поряд розміщені скіфи, які доять овець. Далі за ними є козенята. А завершують композицію цього ряду птахи.

Як зазначає археолог Борис Мозолевський, пектораль відображає комологічне уявлення скіфів про світобудову, що відображене в трьох сферах. Найнижча — це сфера надр землі, друга — астрально-космічна, і остання — атмосфера, де живуть люди та тварини. 

Сьогодні скіфська пектораль зберігається в Національному музеї історії України в Києві. 

Хто такі скіфи та чи є вони предками українців?

Скіфи жили на території України впродовж  VII — III століття  до нашої ери. Вважається, що вони вони перемістилися з Центральної Азії до Північного Причорномор’я, а згодом розселилися від Дунаю до Дону. Тут вони утворили певний прототип держави, таку політичну спільність, яку Геродот назвав «Велика Скіфія» або Скіфія. Підкреслимо, що в історії також зустрічається назва «Мала Скіфія», що сформувалася в Криму та Нижньому Подніпров’ї.

«Їхня країна рівнинна і рясніє травою і зрошується водою багатьох річок, яких стільки, скільки каналів у Єгипті. Я назову тепер ті з них, які найбільш відомі і судноплавні від самих своїх джерел. Це Істр, що має п'ять гирлів, а потім Тірас, Гіпаній, Борісфен, Пантікап, Гіпакірій, Герр і Танаід»,

— так описував історик Геродот Скіфію. 

За його словами, деякі скіфи займалися хліборобством, однак більшість були скотарями-кочівниками. Вони пересувалися на спеціальних кибитках, які слугували їм за помешкання. Таким чином скіфи шукали сприятливі місця на території їх країни поряд з гарними пасовищами.

Особливою твариною для них був кінь, який був дуже корисною для ведення кочового господарства. Борис Мозолевський зазначає, що для скіфів ця тварина символізувала рух сонця. Саме тому скіфський цар Атей підкреслював милозвучність кінського іржання, яке було для нього приємнішим за звуки гри на флейті.

Скіфи мешкали в племінних об’єднаннях, які очорлював цар. Представники влади формували окрему гілку в суспільстві та називалися царськими скіфами. Інша частина населення підпорядковувалася їм. Загалом Геродот визначив такі їх види: скіфи-орачі, елліно-скіфи, скіфи-землероби, скіфи-кочівники. 

Для скіфів характерна так звана Зрубна культура, де виняткову увагу приділяли тваринному стилі. Ці племена мали власний обряд поховання. Скіфи вірили в потойбічне життя та надавали йому велику роль. Тому царів вони ховали у курганах (насипах над могилою) разом з їхніми багатствами. 

Хоча скіфи належать до представників північної гілки іранських народів, однак довгий час вони мешкали та розвивалися саме на території України. Тому їхня культура та спосіб життя вплинув на формування наступних племен, а відтак — вони є одними з давніх предків українців. Відомо, що після свого розквіту скіфи переселилися до Криму, а згодом, приблизно в IV-III столітті до нашої ери, їх витіснили інший кочовий іраномовний народ, а саме — сарматів.

Інші знахідки скіфського золота та спроби рф забрати його собі

Крім кургану Товста Могила, в Україні знайшли інші поховання скіфів. А саме в курганах: Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Гайманова могила, Олександропільська, Мелітопольський та інші. 

Доволі відомою є колекція «Скіфське золото», яка зображує давню культуру Криму. Колекцію зібрали в Україні на базі декількох музеїв та історико-культурних заповідників. 

Читайте також росіяни не викрали колекцію скіфського золота з музею в Мелітополі, - ОВА

2014 року виставку представили в різних європейських країнах. Зокрема востаннє вона експонувалася в Музеї Алларда Пірсона в Амстердамі. 

Читайте також: «Вкотре сказати, у якій вона небезпеці»: в Україні створили червоний список культурної спадщини, що є під загрозою

Тоді сталося анексія Криму росіянами. Тому скіфське золото не повернули в Україну, адже частина виставки належала кримським музеям. Така ситуація спричинила відкриття судового процесу, оскільки рф прагнула забрати виставку собі. 

9 червня 2023 року стало відомо, що Нідерландський суд затвердив рішення про повернення Україні золотих артефактів з Криму.