«Кредити та три контейнери сировини», або Як підприємство з Рубіжного відроджується на Львівщині
Рубіжне — місто у Луганській області, яке з травня минулого року перебуває під тимчасовою окупацією росіян. Нині воно вщент зруйноване, а до Великої війни вважалося центром хімічної та целюлозно-паперової промисловості. Тут діяла також місцева панчішна фабрика. Що зараз із підприємством у Рубіжному — невідомо, та його намагаються відродити у Львівській області: повільно, але впевнено.
ІА Дивись.info розповідає історію релокованого бізнесу із Луганщини, який продовжив життя за тисячі кілометрів від дому, але зберіг найцінніше — людей.
«Це все вже залишилось там»
Комерційна директорка ТОВ «Рубіжанська панчішна мануфактура» Ольга Ушакова із посмішкою, але водночас із болем згадує: до того, як росіяни пішли всеосяжною війною, їхнє підприємство входило до п'ятірки лідерів панчішно-шкарпеткових виробництв в Україні.
На початку лютого торік тут працювали 162 людини, а на виробництві налічувались близько сотні в'язальних машин та більше сорока одиниць різного швейного устаткування.
«У нас було сучасне інноваційне виробництво, дуже багато нового устаткування, а напередодні повномашстабної війни, наприкінці 2021 року, ми закупили та привезли 15 нових італійських машин, таких найсучасніших. І навіть не все обладнання до повномашстабного вторгнення росіян встигли запустити і це все, на жаль, залишилося там», — ділиться жінка.
Упродовж 17 років підприємство діяло як ФОП, а з 2011-го «виросло». Так і започаткувалось товариство з обмеженою відповідальністю, згадує Ольга.
Фото з балкону, на які важко дивитись
Додає: ще напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну команда думала, як уберегти своїх людей та свої потужності від ворожих атак. Насамперед виникла думка — прямувати на Львівщину і шукати місце, куди можна релокуватись. Каже, що обстріли на околицях Рубіжного лунали й до 24 лютого. За два дні до цього разом із співласником Ольга вирушила на захід України. З цього моменту й до сьогодні вони не повертались до рідного міста.
«Ми тільки приїхали на Львівщину і 24 вранці нам подзвонили і сказали, що почалась війна. Хотіли ввивезти щось, але не встигли. Думали, що маємо більше часу», — пригадує вона.
У перший день всеосяжного вторгнення мануфактура припинила виробництво, аби вберегти людей від потенційних ризиків. Ольга каже, що потім у фабрику були влучання, спалахували пожежі. Єдина інформація, яку можна дізнатись про виробництво у Рубіжному — фото та відео у соцмережах, за якими працівники впізнають своє виробництво.
«Коли були влучання, то у місті був наш знайомий, він це зазняв на відео зі свого балкону. Лише такі кадри маємо, але дивитися на них дуже важко», — зізнається вона.
«Заборгованість та три контейнери сировини»
Відновлення бізнесу у Львівській області розпочалось «з нуля». Від фабрики, яка залишилась під обстрілами в Рубіжному, зараз залишалась тільки назва. І три контейнери сировини, котрі не встигли доїхати у Луганську область перед Великою війною, пригадує Ольга.
Зізнається: коли вантаж затримували, вони дуже дратувались на поставника, а лиш тепер розуміють, що це було на краще.
«Залишилися кредитна заборгованість та три контейнери сировини, які ми заплатили, але не встигли отримали у Рубіжному. Вийшло, що вони не встигли приїхати на Луганщину. І з цього ми почали відновлення», — розповідає Ольга.
Історія релокації розпочинається із відеоролика, який їхні партнери оприлюднили в Facebook. Там була розповідь про те, що відбулося із підприємством. Опісля до підприємців з Рубіжного зателефонували із міської ради Львова та запитали, чим можуть допомогти. Так «Рубіжанська панчішна мануфактура» виграла грант, за гроші із якого планують придбати швейне обладнання.
«Міська рада повідомила, що є такий конкурс, ми спілкуємось із місцевою владою, яка нам допомагає у такий нелегкий час. Обладнання коштує близько 11 тисяч євро. Грантові кошти покрили усю суму, але зараз проплачено 70% від вартості», — ділиться вона.
Та додає, що замовляли устаткування в Італії. Підприємці пішли їм на зустріч та залишили стару ціну за машинки, оскільки вирішили також, в такий спосіб, підтримати українців.
«Розширяємось, закриваємо кредити та рухаємось далі»
На фабриці, яку перевезли на Львівщину, створили 44 робочі місця. Коли виробництво перезапустили, сюди евакуювались 17 співробітників, які працювали у Рубіжному. Нині вони із сім'ями мешкають у гуртожитку, який облаштували в регіоні для вимушених переселенців.
Також на роботу влаштували місцевих мешканців: деякі з них навчались на самому виробництві, а дехто — мав досвід роботи на панчішній фабриці у Львові.
«Ми відновили лише невеличку частинку свого виробництва. Зараз виготовляємо тільки дорослий асортимент — чоловічі та жіночі шкарпетки, а через брак обігових коштів робимо 90% продукції на замовлення і основним нашим партнером є Dodo Socks. Вони не лише допомогли відновити виробництво, а й завантажують нас замовленнями», — каже наша співрозмовиця.
Сировину замовляють в Індії. Ольга пояснює, що в них вона якісна, є широкий асортимент, а також плюсом є те, що виробники постачають невеликі обсяги.
На питання про майбутні плани, Ольга знизує плечима. Зізнається, мріє, аби у Рубіжному було спокійно, щоби була змога повернутись. Коли це станеться, зараз невідомо, однак знає, що після перемоги у рідному місці доведеться відновлюватись з нуля, як зараз на Львівщині.
Наразі тут підприємці роблять усе можливе, щоби покращити рівень умов для працівників і вже запланували розширення: орендують приміщення, де запустять виробництво дитячої продукції:
«Треба розширити об’єм, попрацювати, закрити кредити і рухатися далі».
Раніше ми розповідали, як на Львівщині люди прагнуть розпочати власний бізнес. Читайте історії, що мотивують.
Коментарі