Розвивав літературний потенціал жанру фантастики: хто такий Станіслав Лем

А 12 вересня 1921 у Львові народився польський письменник-фантаст, автор роману «Соляріс» Станіслав Лем. Тож Дивись.info вирішила розповісти вам про цю постать та його найвідоміший творчий доробок.

Він не хотів приймати радянське громадянство

Народився 13 вересня 1921 року у Львові в родині успішного лікаря-ларинголога Самуеля Лема та Сабіни Воллер (про своє дитинство він згадує в автобіографічному романі «Високий Замок»), родич поета та драматурга Мар'яна Хемара. Сам письменник стверджував, що в його свідоцтві про народження вписали дату 12 вересня, щоб уникнути «нещасливого» числа тринадцять, тому в різних джерелах дати можуть відрізнятися.

Випускник ІІ Гімназії імені Кароля Шайнохі. Планував вступити до Львівського політехнічного інституту, проте в окупованому радянськими військами Львові це виявилося неможливим. Завдяки зв'язкам батька вступив до медичного інституту, навчання в якому змушений був перервати під час німецької окупації. У цей період він працював механіком та зварювальником. Лем продовжив навчання після війни, але випускні іспити складати не став, щоб уникнути призову до армії. 1946 року, не бажаючи приймати радянське громадянство, вся родина переїхала до Кракова.

Публікував твори навіть в період окупації

Літературна кар'єра Станіслава Лема почалася зі співпраці з журналами (Kunica, Tygodnik Powszechny, Nowy Świat Przygód). Спочатку він публікував вірші, які потім друкували як додатки до «Високому замку», і навіть розповіді про період окупації. У виданні Nowy Świat Przygód був надрукований в уривках його перший фантастичний роман під назвою «Людина з Марса».
У 1947-1950 роках письменник працював у Науковому дискусійному товаристві, яке очолював Мечислав Хойновський. Після його закриття Лем опинився у складній матеріальній та життєвій ситуації. Через несподіваний успіх «Астронавтів» — перший виданий ним у книжковому форматі фантастичний роман — і проблеми з публікацією написаної раніше «Лікарні Преображення» (з цензурних міркувань розширеної до трилогії «Невтрачений час», яка закінчується тим, що головний герой отримує партквиток ) письменник вирішив серйозно зайнятися створенням фантастичних творів. З одного боку, це забезпечило йому можливість розмірковувати на цікаву для нього тему місця технології в житті людини, а з іншого — обходити цензуру.

У 1953 році Станіслав Лем одружився з Барбарою Лесьняк, лікарем-радіологом. Їхній син Томаш народився у 1968 році. У 1983-1988 pоках письменник перебував в еміграції (Берлін, Відень). В останні роки життя активно співпрацював із журналом «Тирічник Повшехни». Письменник помер 27 березня 2006 року, а його прах поховали на Сальваторському цвинтарі. Незважаючи на те, що сам він вважав себе агностиком, на прохання сім'ї похорон пройшов за католицьким обрядом.

А ще Станіслав Лем був почесним доктором кількох університетів (зокрема, Вроцлавського політехнічного, Ягеллонського, Львівського та Університету у Білефельді). У 1973 році письменник став почесним членом американської спілки Американської асоціації письменників-фантастів, проте у зв'язку з процедурними пертурбаціями відхилив запропоноване йому в 1975 році дійсне членство. Прізвищем фантаста також назвали планетоїд 386 Лем.

Розвива літературний потенціал жанру наукової фантастики

На багатогранність творчості Лема звернув увагу літературознавець Ян Блонський ще у 1961 році. Станіслав Лем використав майже всі можливості наукової фантастики. Можна навіть сказати, що у своїй творчості він ніби повторив еволюцію вигляду: почав із простих, нехитрих, оптимістичних історій («Астронавти», «Магелланова хмара»), щоб невдовзі перейти до пародії («Зоряні щоденники Іона Тихого») і до апокаліптичного зображенню «найгіршого з можливих світів» («Едем»). Лем систематично розвивав літературний потенціал жанру.

Твори Лема умовно можна поділити на кілька груп. Після вже забутих сьогодні текстів, а також ранніх, пройнятих оптимізмом романів (які сам письменник пізніше критикував за «соцреалізм»), у 60-ті роки Лем створив твори, які наблизилися до канону наукової фантастики і одночасно принесли в цей жанр елементи реалізму. Йдеться про такі романи, як «Едем» (1959), «Повернення із зірок» (1961), «Соляріс» (1961), «Непереможний» (1964), «Голос Господа» (1968), а також публікувалися в різних збірниках оповіданнях, які в результаті були зібрані в книгу «Оповідання про пілот Піркс» (1968). Після 1968 року Лем повернувся до цієї літературної формули лише один раз — в останньому романі «Фіаско» (1987).

Згодом «центр тяжкості» творчості Лема дедалі більше переміщався у бік есеїстики та філософських роздумів. Найважливішим із таких творів стала «Сума технологій», хоча варто згадати і «Філософію випадку», оскільки відлуння висловлених там поглядів звучить в «антитетективних» творах «Слідство» та «Нежить».

Фільм «Соляріс» він навіть не дивися

Знаменитий науково-фантастичний роман Станіслава Лема «Соляріс», що вийшов у 1961 році, ставить перед читачем чимало складних питань, не даючи прямих відповідей, і при цьому написаний так захоплююче, що не втратив своєї чарівності до цього дня. У «Солярисі» Лем моделює алгоритм контакту землян із позаземною формою життя з неймовірною фантазією та філософською глибиною. Про що ця книга? Лем запрошує читача у невизначене майбутнє. Далека планета Соляріс вкрита живим Океаном, що мислить, — точніше, цей розумний Океан є єдиним мешканцем планети. Одного разу на науково-дослідну станцію, яка обертається навколо орбіти Соляріса і займається його вивченням, земляни відряджають доктора Кріса Кельвіна — він має розібратися в низці дивних і зловісних явищ, що відбуваються на станції. Незабаром Кельвін з'ясовує, що розумний Океан, що вміє читати думки людей і проникати в їхню підсвідомість, намагається встановити контакт з астронавтами, і для цього матеріалізує найпотаємніші і, як правило, ганебні бажання, страхи і нав'язливі ідеї. Для Океану немає різниці між мрією та реальністю, сном та дійсністю, він спілкується з людьми наосліп, ночами населяючи космічну станцію фантомами, які приходять до людей з їхньої власної підсвідомості чи хворої пам'яті. Ніч на дослідницькій станції — час «жорстоких чудес», оскільки найважливіший наш стан — сон, коли людина тотожна сама собі.

Роман Лема екранізував радянський режисер Андрій Тарковський. Однак сам Лем цей фільм не дивився. За словами Лема, Тарковський загалом зняв не «Соляріс», а радянський «Злочин та покарання»

Читайте також: Про війну, дім та підлітків: сучасні українські фільми, які варто переглянути.