Тисяча імен, розстріляних в урочищі Сандармох: 86-ті роковини

Сандармох є спеціальною територією, яку використовували органи НКВС СРСР, аби масово страчувати цивільних. Він і став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року.

ІА Дивись.info розповідає про цю сторінку історії України.

За кілька днів в урочищі було знищено 1111 в'язнів, серед яких кілька сотень українських селян, політиків, вчених, письменників, митців та священників.

Їх проводили 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 27 жовтня, 1,2,3 і 4 листопада 1937 року.

У Сандармоху загинули видатні поети-неокласики Микола Зеров та Павло Филипович, президент харківської Вільної академії пролетарської літератури Михайло Яловий, драматург Микола Куліш, творець українського модерного театру режисер Лесь Курбас, знаний академік-історик Матвій Яворський, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз.

Зеров і на Соловках продовжував перекладати «Енеїду» Вергілія, вважаючи це справою свого життя. Лесь Курбас навіть зміг створити табірний театр і поставив кілька вистав. Вони ще вірили в повернення, у те, що темні часи минуть.

Велика таємниця

Раніше думали, що в'язнів вивозили човнами у Біле море і топили. Але 1995 року директор Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніамін Іофе віднайшов розстрільні списки в архіві Архангельського управління ФСБ. Він потім написав листа до архіву СБУ, у якому повідомив, що серед жертв Сандармоху – безліч українців.

Через два роки, у липні 1997-го, Юрій Дмитрієв, провозахисник і політв'язень, із членами санкт-петербурзького й московського «Меморіалів», обстеживши гектари карельської тайги, знайшов 236 розстрільних ям. Дослідники організували розкопки і документування їхніх результатів.

Українські історики теж почали їздити в Карелію і досліджувати архіви. Результатом стало видання тритомника «Остання адреса» під авторством Володимира Пристайка, Олександра Пшеннікова та Юрія Шаповала.

Спираючись на архіви та розкопки, дослідники вважають, що в урочищі Сандармох НКВС знищило загалом до 9,5 тисяч людей 58 національностей та етнічних груп, представників десяти релігійних конфесій.

Імена 1111 в'язнів першого соловецького етапу, яких розстріляли в період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року, встановлені точно.

Після аналізу останків було встановлено, що всі в'язні загинули однаково — їх убили пострілами в голову.

«За успішну боротьбу з контрреволюцією»

Керувати каральною операцією доручили Михайлу Матвєєву, заступнику начальника Ленінградського управління ОГПУ по адміністративно-господарській частин. Матвєєв давно і довго служив у каральних органах, довгий час спеціалізувався на катуванні та виконанні вироків, а у той період вже відпочивав на відносно спокійній посаді після «важкої праці».

16 жовтня 1937 року комісар держбезпеки I рангу Заковський складає 2 документи: перший на ім'я начальника СТОНу Апетера з наказом «негайно видати 1116 осіб, засуджених до розстрілу – відрядженому для виконання вироків... капітану Держбезпеки тов. Матвєєву М.Р.»; другий – це розпорядження з грифом «тільки особисто» власне Матвєєву з наказом «розстріляти».

Морем в'язнів перевезли до містечка Кемь, звідти залізницею до Мєдвєж'єгорська, де знаходився слідчий ізолятор Біломорсько-Балтійського каналу (він вміщав не менше 300 чоловік). З СІЗО смертників зі зв'язаними руками на автомашинах відвозили до лісу, в урочище Сандормох, де Матвєєв особисто (іноді за допомогою помічника коменданта УНКВС Ю.Алафера) вбивав людей пострілом у потилицю з револьвера.

27 жовтня Матвєєв розстріляв 208 осіб, 2 листопада – 108, 3 листопада – 265, 4 листопада – 248, а за кілька днів – ще 210. П'ятеро засуджених до найвищої міри не потрапили на місце страти (один помер у тюрмі, а чотирьох відправили етапом у Ленінград, Одесу та Київ – і вбили вже там).

10 листопада капітан відзвітував нагору, що справу зроблено. І вже 20 грудня на нього чекав приємний сюрприз – цінний подарунок і орден Черноної Зірки – «за успішну боротьбу з контрреволюцією».

1939 року капітан держбезпеки Матвєєв був засуджений до 10 років таборів за «перевищення службових повноважень», покарання відбував у Волзькому виправно-трудовому таборі під Рибінськом. Після початку Другої світової війни звільнений достроково.

Сталінська тоталітарна машина знищувала усіх, хто був або лише потенційно міг бути в опозиції до неї.

Сталін у 1937–1938 роках запустив «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій та фізичного знищення реальних і потенційних політичних опонентів, ліквідації політичної, мистецької та наукової національної еліти, руйнування будь-яких традиційних ціннісних орієнтацій та зв’язків.

Постріл у голову обірвав життя засновника нових підходів до світового театрального мистецтва, режисера театру «Березіль» Леся Курбаса; драматурга Миколи Куліша, чиї п’єси йшли в Парижі, Нью-Йорку, Москві, Варшаві; письменників і поетів Зерова, Вороного, Ірчана; письменника, філософа і перекладача Валер’яна Підмогильного; учених Сергія Грушевського, Степана Рудницького, Олександра Бадана-Яворенка; прем’єр-міністра УНР Чехівського, наркома освіти УРСР Полоза та інших.