В ній уособлена естетика нашого народу: про геніальну українську художницю Марію Примаченко

Сьогодні минають 115 років від дня народження художниці. ІА Дивись. іnfo розповідає детальніше про життя та особливості творчості Марії Примаченко. 

Творчий шлях Марії Примаченко: усе почалось із синього глею

Марія Примаченко народилася 12 січня 1909 року в селі Болотня, що на Київщині, у родині майстрів. Від батьків художниця перейняла глибоке чуття візуального мистецтва.

Мати Марії, Параска Василівна, була вишивальницею, від якої художниця перейняла здібності, так, усі свої сорочки вона вишивала самотужки. Батько – Оксентій Григорович був теслею та різьбив з дерева стилізовані дворові огорожі. А бабуся –  була писанкаркою.

Коли Марії було сім років, вона важко перехворіла поліомієлітом, після чого мала слабке здоров’я та не могла допомагати батькам на полі. Цікаво, що після хвороби в неї загострилися зір, слух і якась особлива спостережливість до навколишнього світу.

Відтоді Марія Примаченко почала малювати. Її талант вже в дитинстві не залишався непоміченим. Так, в одному зі своїх спогадів художниця згадує, як розмалювала синім глеєм батьківську хату:

 «А починалося все так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...».

Тоді сусіди приходили подивитися, захоплювалися створеною красою та просили, щоб їхні хати Марія так само розмалювала.

У 1936 році Примаченко запросили у Київ на навчання у Центральну експериментальну майстерню від Київського музею українського мистецтва. Там у той час були викладачами відомі художники – Василь Кричевський, Анатоль Петрицький, Василь Касіян.

Того ж року велику колекцію картин Марії Примаченко виставляли у європейських містах, після чого художниця здобула надзвичайний успіх. Вже наступного, 1937 року, її роботи побачили в Парижі, а також – у Празі, Монреалі, Софії, Варшаві.

Щоправда, після закінчення навчання Марія залишила Київ і повернулася в рідне село. Її чоловік – Василь Маринчук, з яким вона виховувала сина Федора в громадському шлюбі, загинув на війні. Син Примаченко також став художником в жанрі «наївного мистецтва».

Смерть застала Марію Примаченко в 1997 році в глибокій старості в її рідному селі Болотня. Проте величезна творча спадщина мисткині (близько вісімсот робіт) продовжує жити та дивувати кожне наступне покоління. 

Чому так захоплюються творчістю Марії Примаченко?

Вперше широка аудиторія дізналася про творчість Марії Примаченко в 1936 році в Києві. Тоді її запросили вдосконалювати свої вміння як молоду художницю до експериментальної майстерні в Музеї українського мистецтва, де вона малювала, займалася керамікою та вишивала.

Там мисткиня заявила про себе та свій непересічний талант на виставці народного мистецтва, де отримала диплом першого ступеня. Після цього її картини почали виставляти у Європі. А на виставці в Парижі вона отримала золоту медаль. Про українську художницю заговорили у світі знамениті іноземні художники.

Так, Пабло Пікассо називав картини Примаченко «прекрасними роботами геніальної жінки», а Марк Шагал так захопився її творчістю, що невдовзі й сам створив серію картин, які нагадували фантастичних звірів Марії Примаченко.

З початком Другої світової війни Марія приїхала додому. До творчості Примаченко повернулася у 1950-ті роки. В той час вона познайомилася з українським режисером Сергієм Параджановим, який підтримував Марію, коли вона хворіла, надсилав їй поштою різні рідкісні фрукти. У той період художниця створила цикл картин «Людям на радість», за який отримала головну Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Найбільше картин Марії Примаченко, близько 650 робіт, зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.  Однак частина малюнків художниці також є в складі різних приватних колекцій, їх презентують в інших українських і світових музеях і галереях. Один з таких музеїв, що в селі Іванків на Київщині, в березні 2022 року знищили російські окупанти, проте картини Примаченко вдалося врятувати.

Завдяки одній із приватних колекцій мистецтвознавця Едуарда Димшица, у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького, 27 липня 2022 року, відбулося відкриття виставки понад ста робіт Марії Примаченко. Димшин збирав картини Примаченко протягом тридцяти років, проте більшу частину він придбав у родичів художниці в оселі її рідного селе Болотня, де вона проживала.

Картини Марії Примаченко на виставці у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького, 2022 рік:

Дивовижний художній світ Марії Примаченко

Картини Марії Примаченко можна розглядати невтомно довго і щоразу не переставати захоплюватися і дивуватися. Адже її стиль виявляє ознаки первісних народних дохристиянських вірувань та українських народних традицій.

Щоб зрозуміти образи художниці, зокрема її фантастичних звірів – потрібно заглиблюватися у мистецтво палеолітичної доби та у слов’янську мітологію. Щоправда, художниця надає первісним образам нового, народного змісту. Художній світ, який створила Примаченко на своїх картинах, досконалий у своїй наївності й простоті, і водночас екзотичний, яскравий, дивовижний.

Читайте також Квіти, як і люди – живі: про художницю Катерину Білокур, якою захоплювався Пікассо

Марія Примаченко зображує багато дивовижних міфологічних звірів, яких насправді в природі не існує, а на малюнках художниці вони часто набувають людських рис, виявляючи добрі або злі людські наміри й емоції. Так, сучасник мисткині, фотограф Юрій Рост, говорив художниці, що «все життя вона малює рай. Благодатна обитель небачених, але поєднаних між собою тварин, птахів, людей і рослин».

Візуальне зображення своїх робіт Марія Примаченко підсилювала оригінальними філософськими назвами до них, як-от:

•  «Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб» (1968 р.);
•  «Народився Олоян у горосі, нема ніде і досі» (1978 р.);
•  «Мавпа їде на чотириголовому звірі» (1982 р.);
• «Мільярд літ прогуло, а таких мавп не було» (1986 р.);
•  «Довгонога цапля забилася на Вкраїну, щоб готову їсти рослину, а котик Маркіз на воз ізліз» (1991 р.);
• «Довгоногі цаплі гуляють на Вкраїні у саду квітневому – саду, де хрущі, хрущі гудуть, а хлопці у армію ідуть» (1992 р.).

Читайте також Бурхливе життя та загадкова смерть: про художника Олександра Мурашка, який був учнем Рєпіна

Творчість Марії Примаченко відкриває багатобарвність української естетики, з її тонким гумором та іронією, глибинне світовідчуття і філософію народної культури. Не випадково український художник Микола Глущенко говорив про Марію Примаченко:

«В ній уособлена естетика нашого народу». 

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.