Вілла Стецкевичів: чому кам’яниця втратила статус пам’ятки

Меценат і фундатор

Будинок у стилі українського модернізму був зведений на початку ХХ століття знаним меценатом Михайлом Стецкевичем, відомостей про якого збереглося не так вже й багато. Відомо, що народився він 1868 року, а помер 1934-го після тривалої хвороби. Михайло Стецкевич був фундатором молодшої школи для дівчат, яку провадили сестри-василіанки.

Пізніше, коли він збудував кам’яницю на пагорбах Великого Голоска, то віддав свій попередній будинок для потреб цієї школи. Більше того, він заповідав частину свого майна на створення господарської школи для навчання дітей. Також Стецкевич був засновником та першим головою товариства «Сокіл» у Великому Голоску, членом «Просвіти».

Деякі дані про Михайла Стецкевича можна почерпнути з публікації Юрія Винничука «Штамбух – сердечний товариш» у «Збручі». З альбомів, які провадив меценат, відомо, що народився він біля Перемишля. Освіту отримував у Львові та Відні, працював писарем у Відні на цісарській службі. Служив ад’ютантом у львівського намісника. У його обов’язки входило достарчати верхи депеші від намісника цісареві і назад. Служба позначилася на здоров’ї Михайла Стецкевича, і він не міг мати дітей.

Його обраницею стала пані Олімпія, з якою він оселився на Голоску, збудувавши триповерхову кам’яницю, яка сьогодні, власне, й опинилася перед загрозою знесення. До речі, пані Олімпія була другою дружиною мецената, перший шлюб він взяв з полькою.

Михайло Стецкевич опікувався церквою Анни та сиротинцем. Частим гостем у домі мецената був митрополит Андрей Шептицький. Він часто обідав у Стецкевичів і також опікувався сиротинцем, тож вмовив бездітне подружжя заопікуватися трьома сиротами – двома хлопцями і дворічною дівчинкою Павлінкою.

Під час Листопадового зриву подружжя Стецкевичів заарештували за підтримку повстанців і відправили їх до Домб’є. Олімпію звільнили швидко, а ось пан Михайло якийсь час залишався за ґратами. Якось хлопців, які перебували під опікою родини, відправили відвезти харчі арештанту, але вони зникли. Знайшлися тільки після війни.

Натомість Павліна вийшла заміж за Петра Матчака, брата Михайла Матчака – ад’ютанта Євгена Коновальця та книговидавця. За радянської окупації вона працювала паспортисткою і допомагала партизанам з документами. Але її видали, і Павліна отримала 25 років. Жінку відправили до Воркути.

Олімпія Стецкевич померла 1947 року. Михайло та Олімпія Стецкевичі поховані на Янівському цвинтарі.

Статус пам’ятки

Кам’яниця Стецкевичів статус пам’ятки місцевого значення отримала ще у лютому 1993 року. У серпні 2018 року власниками квартир у будинку було зареєстроване ТОВ «Львів-Інвест-Груп», яке і є власником житлового будинку. В листопаді 2018 року товариство ухвалою Львівської міської ради отримало дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2530 га на вул. Замарстинівській, 213 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків до 4-ох поверхів включно за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Та оскільки з’ясувалося, що будинок є пам’яткою місцевого значення, власник, тобто ТОВ «Львів-Інвест-Груп» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду, який торік у грудні прийняв рішення про виключення будівлі на Замарстинівській, 213 з переліку пам’яток архітектури місцевого значення.

У серпні 2020 року управління охорони історичного середовища ЛМР отримало листа від департаменту архітектури і розвитку містобудування ЛОДА про необхідність коригування історико-архітектурного опорного плану Львова. Йдеться про те, що на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини ЛОДА 9 липня 2019 року було встановлено, що 1993 року житловий будинок №213 на вулиці Замарстинівській був помилково внесений до переліку об’єктів культурної спадщини як пам’ятка архітектури місцевого значення, оскільки ця будівля ніколи не була громадською будівлею та не відповідає критеріям пам’ятки.

Натомість членкиня Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини ЛОДА, історикиня архітектури Оксана Бойко запевняє, що раду ввели в оману.

«Був сфальшований протокол, у якому написано, що всі члени Консультативної ради проголосували за виключення пам’ятки з реєстру. А я точно пам’ятаю, що голосувала проти. Також була сфальшована документація. Зокрема не було фото вілли, і члени ради просто не бачили, як насправді виглядає будинок. А потім документацію вже представили із зимовими фото, хоча Консультативна рада це питання розглядала влітку», – розповіла Оксана Бойко.

І додала, щоб винести пам’ятку з реєстру, потрібно представити пам’яткоохоронну документацію. Тобто мають бути підстави для винесення. Наприклад, що споруда перебуває у поганому стані. Оскільки таких підстав не було, то це подали як помилку, нібито це не той будинок.

Саме це рішення Консультативної ради і стало вирішальним у рішенні суду.

Відреагували на рішення суду у Львівській міській раді. Зокрема, під час засідання виконкому 22 жовтня 2020 року заступник міського голови Андрій Москаленко заявив, що процедура виключення будівель з переліку пам’яток була не дотримана, мерія не підтримує цього рішення і вважає його неправочинним, та звертатиметься до ЛОДА і Міністерства культури з цього приводу.

А в листопаді 2020 року виконком ЛМР ухвалив рішення «Про збереження статусу будинку на вул. Замарстинівська, 213 у м. Львові».

Після цього, 16 грудня 2020 року, Консультативна рада при департаменті архітектури та розвитку містобудування ЛОДА вирішила залишити статус пам'ятки архітектури місцевого значення віллі Стецкевичів, що на вул. Замарстинівській, 213, і скерувати до Міністерства культури та інформаційної політики документи про внесення цього будинку у Державний реєстр нерухомих пам’яток України.

Петиції

У зв’язку з тим, що віллу Стецкевичів можуть знести, мешканець Голоско, студент четвертого курсу ЛНУ Василь Гаврилишин двічі реєстрував електронні петиції на сайті Львівської міської ради.

Перша була зареєстрована у жовтні 2020 року і набрала необхідну кількість голосів. У ній, зокрема, зазначається, що «новобудови є важливими інвестиціями для міста, проте не на місці історичної та єдиної у своєму роді будівлі для львівського мікрорайону Голоско». А також, що це знакове місце для громади можна перетворити на музей чи інший громадський простір, який буде служити місцем відпочинку і для жителів прилеглих новобудов.

25 лютого на сесії Львівської міської ради депутати петицію не підтримали. Проголосували «за» лише 19 міських обранців.

До речі, на тому ж пленарному засіданні депутати мали ухвалити рішення «Про затвердження ТзОВ «Львів-Інвест-Груп» проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 213». Однак це питання було вилучене з порядку денного.

Другу петицію зареєстровано 10 березня і вона вже набрала необхідну кількість голосів для того, щоб її розглянули депутати. У петиції зазначено: «Передбачити збереження кам'яниці Стеткевича, включаючи наявний фасад, поверховість та розумні межі навколо неї, при видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво на ділянці». Збір підписів триватиме ще до 20 квітня.

Чому пам’ятка втратила статус

«Львів – це не тільки площа Ринок, вулиця Галицька чи Лесі Українки. Це великий мегаполіс, який має свої райони, різні території різної забудови. Ми на сьогодні є свідками руйнування іншого Львова, зокрема руйнування віллової забудови. В усіх на пам’яті руйнування вілли Ярославенка, проблеми із збереженням вілли «Люсія». І таких прикладів, на жаль, можна назвати дуже багато. Це пам’ятки на території Нового Львова, Професорська колонія, вулиця Коновальця. Таких прикладів маємо дуже багато. А зараз є величезна небезпека втрати ще одну дуже цікаву віллу – пам’ятку архітектури та історії – кам’яницю, в якій жив меценат Михайло Стецкевич», – каже голова ЛОО «Українське товариство охорони пам'яток історії та культури» Андрій Салюк.

Архітектор-реставратор, доцент кафедри «Архітектури та реставрації» НУ «Львівська політехніка» Юрій Дубик вважає, що підставою для прийняття судом рішення про виключення кам’яниці Стецкевичів з переліку пам’яток стала помилка, допущена в документації.

«Свого часу, 2019 року, була підготовлена невідповідно до порядку, за яким приймаються або знімаються з обліку пам’ятки, облікова документація, якою обґрунтовувалося, що насправді пам’яткою є будинок музичної школи (колишній Народний дім) на вулиці Замарстинівській, 219, і під час підготовки попередніх рішень була допущена механічна помилка. Все би було добре, коли б мова йшла про пам’ятку історії Народний дім, але насправді ми маємо справу з пам’яткою архітектури, якою, власне, є тільки кам’яниця Стецкевичів на Замарстинівській, 213. Вона відповідає критеріям, за якими об’єкти культурної спадщини вносяться до переліку пам’яток», – каже Юрій Дубик.

Архітектор зазначає: вілла має добру архітектурну якість, а напрацьована облікова документація свідчить ще й про те, що кам’яниця має й історичну цінність.

Оксана ДУДАР