Їх розстріляли в урочищі Сандармох: яким було життя Зерова, Підмогильного та Куліша

Сьогодні, 3 листопада, минає 86 років відколи радянська влада розстріляла талановитих митців слова.  З цієї нагоди ІА Дивись.info пропонує пригадати, яким був життєвий шлях українських авторів.

Лідер з гурту «Неокласиків»: про Миколу Зерова

26 квітня 1890 року в місті Зіньків, що на Полтавщині, в багатодітні сім’ї народився син. Його назвали Миколою. Усього в родині було одинадцять дітей. Серед його братів був поет та перекладач Михайло Орест, а також ботанік – Дмитро Зеров.

Цікаво, що Микола Зеров навчався в одному класі місцевої школи з іншим українським письменником – Остапом Вишнею. Після цього три роки (з 1900 року) вчився в Охтирській гімназії, а з 1903 по 1908 рік в Першій київській гімназії. Згодом у 1909 року вступив до Київського університету Святого Володимира на історико-філологічний факультет. Під час студентських років опублікував свої перші статті у виданнях «Світло» та «Рада».

Відомо, що Микола Зеров мав дуже гарну пам’ять. Тому знайомі його називали «енциклопедіє» та «бібліографом».

Після закінчення університету працював викладачем в Златопільській чоловічій та жіночої гімназіях, також викладав латинську мову в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та українознавство в Архітектурному інституті. Крім того, працював у Баришівській соціально-економічній школі та редактором журналу «Книгар».

У 1920 роках Зеров розпочав активно займатися науковою діяльністю. Тоді він одружився з Софією Лободою. У подружжя був один син, який помер в дев’ять років від скарлатини. У 1923 році 33-річний письменник став професором Київського інституту народної освіти.

Через рік вийшла перша збірка поезій Миколи Зерова під назвою «Камена». Книга складається з трьох частин: «Самотній мед», «Media in barbaria» та «Римляни». Так, туди увійшли не тільки вірші автора, але й переклади римських поетів (Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала).

У тому ж році Микола Зеров став лідером літературного угрупування неокласиків. До нього тоді входили такі поети, як-от: Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен, Максим Рильський та Павло Филипович. Неокласики зверталися у своїй творчості до античну тематику та міфологічні образи, надаючи їм модерних сенсів. Їхнім головним гаслом було: «До джерел!». Зокрема у Києві в 1923 році Віктор Петров виступив з доповіддю «Українські неокласики».

У 1924 році Микола Зеров виголосив промову «Українська література в 1923 році». Так, він був також літературним критиком та дослідником. Брав участь в літературній дискусії 1925 – 1928 роках, під час якої обговорювали, якою має бути українська література.

Крім того, Микола Зеров також уклав «Антологію римської поезії», «Нову українську поезію», хрестоматію «Сяйво», переклав твори Сковороди, Горація, Катулли, Овідія, Петрарки, Міцкевича тощо. Написав низку критичних статей про письменників. Серед його поетичних збірок відомими є: «Сонети. Александрійські вірші» (1919 рік), «Сонети. Lukrosae», «Сонети i елегії. Lukrosae» (1922 рік).

Миколу Зерова Арештували 28 квітня 1935 року. Згодом звинуватили в керівництві «контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією». За це його радянська влада засудила до розстрілу. Вирок виконали 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.

«Геній з країни чапель»: про Валер’яна Підмогильного

2 лютого 1901 року в селищі Чаплі (тепер – район Дніпра) в родині селян Підмогильних народився син. Його назвали Валер’яном.

Середню освіту поет здобув у місцевій церковно-приходській школі. Згодом навчався Першому катеринославському реальному училищі (1910 – 1918 рр.). Після цього вступив до Катеринославського університету на математичний та юридичний факультет. Однак йому так і не вдалося закінчити навчальний заклад. Однією з причин було нелегке матеріальне становище автора.

Писати літературні твори Валер’ян Підмогильний розпочав ще зі шкільних років. Тоді був і його дебют в збірнику «Січ», де він опублікував свої оповідання «Старець» та «Ваня». Цікаво, що свої перші твори він підписував псевдонімом Лорд Лістер.

У 1920 році письменник почав працювати вчителем в Павлограді. Тоді ж вийшла його перша збірка оповідань «Твори Т. 1», яка вмістила такі тексти, як-от: «На іменинах», «Старець», «Пророк», «На селі», «Ваня», «Важке питання», «Гайдамака», «Добрий Бог», «Дід Яким». Через рік він переїхав до Києва, де продовжив свою літературну діяльність. Зокрема написав твір «Повстанці», який був опублікований газеті «Український пролетар». Крім того, працював бібліографом. У 1921 році одружився з акторкою Катрею Червінською.

У 1923 році в Києві виникло літературне угрупування «Аспис» або «Асоціація письменників». У ньому активну участь брав також Валер’ян Підмогильний. Згодом став членом й угрупування «Ланка» та «Марс», що виникли на основі «Аспису».

Один з найвідоміших текстів Підмогильного «Місто» вийшов у 1928 році. Тоді твір став одним із перших урбаністичним романом в історії української літератури. Крім того, автор у 1930 році видав роман «Невеличка драма».

Вас це може зацікавити: Книжки про світло, війну та взаємини: що почитати з новинок у жовтні

У 1932 році письменник переїхав до Харкова. Тут він більше перекладав тексти іноземних авторів. Зокрема вийшли друком тексти Дені Дідро, Клода Адріана Гельвеція, Оноре де Бальзака та Анатоля Франса.

Загалом у творчому доробку Валер’яна Підмогильного є також низка оповідань («Сонце сходить», «З життя будинку», «Військовий літун», «Проблема хліба» тощо) та повісті («Остап Шаптала», «Повість без назви»).

Радянська влада заарештувала Валер’яна Підмогильного 8 грудня 1934 року. Тоді його звинуватили в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». А 3 листопада 1937 року його розстріляли.

Похований письменник на Байковому кладовищі в Києві.

Оригінальний український драматург: про Миколу Куліша

18 грудня 1892 року в місті Чаплинка, що на Херсонщині, в сім’ї Кулішів народився син. Його назвали Миколою. Родина була бідною, тому він ще з дитинства наймитував.

У дев’ять років почав вчитися в церковно-парафіальній школі. Там талановитого учня помічає педагог школи Володимир Пилипович. Він сприяв тому, щоб Микола продовжив освіту. Тоді вчитель зібрав 100 карбованців для його навчання.

У 1905 році почав навчатися Олешківському училищі, проте навчання тут не закінчив, бо заклад закрили. У цей час він заприятелював з українським письменником та перекладачем Іваном Дніпровський.

Саме в Олешках Микола Куліш розпочав свою літературну діяльність. У цьому місті він написав  свої перші тексти та надрукував їх в учнівських журналах. Також у 1919 році автор написав свою першу п’єсу «На риболовлі», щоправда, російською мовою.

У період Першої світової війни Миколу Куліша мобілізували до імперського війська. Там він не тільки займався військовими справами, але й також писав твори (невеликі драми та вірші). Деякі публікував у армійській газеті. На війні письменник був поранений та отримав контузію.

У 1919 році Микола Куліш створив херсонський селянський полк, що функціонував як частина Червоної армії. Це формування згодом брало участь у боях з денікінцями в Миколаєві та Херсоні. Цікаво, що в цей час Куліша затримали та ув’язнили на п’ять місяців представники гетьманського правління Скоропадського.

У 1920-х роках письменник займався педагогічною діяльністю. Тоді він подорожував півднем України. У 1922 році переїхав до Одеси, де зайняв посаду інспектора шкіл. Куліш долучився до спілки письменників «Гарт».

Через три роки у 1925 році автор вирішив переїхати до Харкова. Тут він став членом, а у 1926 році – президентом, літературного об’єднання «ВАПЛІТЕ», куди також входили Остап Вишня, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Лесь Курбас.

Крім того, в цей час Куліш активно співпрацював з театром «Березіль». Відомими виставами драматурга були «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «97», «Маклена Ґраса». Зокрема в п’єсі «97» автор зобразив голод в українському селі, який розпочався ще до 1932 року.

Читайте також «Розстріляне відродження»: які документи розсекретила СБУ

Після постановок драми Куліша критикує радянська влада. У грудні 1934 року письменника заарештував НКВС. Його звинуватили в приналежності до «націоналістичної терористичної організації» і зв'язках з Організації Українських Націоналістів. Письменника засилали на Соловки, а 3 листопада 1937 році – розстріляли.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців та історичні явища, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.