Молодомузівець, Люнатик та військовий: про життя Остапа Луцького

Сьогодні, 8 листопада, 140 років від дня народження Остапа Луцького. З цієї нагоди ІА Дивись.info пропонує пригадати цікаві факти з життя письменника.

Лука – Львів – Прага – Краків

8 листопада 1883 року в селищі Лука, що у Львівській області, в подружжя Луцьких народився син. Його назвали Остапом. Усього в сім’ї було вісім дітей. Тато письменника походив з шляхти, мав свій маєток та землю. А матір – з німецького роду.

Спочатку Остап Луцький навчався в місцевій сільській школі. У 1892 році закінчив її. Після цього здобував освіту в Бучацькій, Станіславській та Самбірській гімназіях.

Згодом Луцький вступив до Львівського університету. Тут навчався на спеціальності «право». Після закінчення університету у Львові він переїхав до Праги, де вивчав філософію. На цьому здобувати нові знання Остап Луцький не припинив. Тому продовжив своє навчання у Краківському університеті (напрямок – література). Крім того, саме в Кракові він познайомився з іншими українськими письменниками (зокрема Василем Стефаником та Богданом Лепким).

Літературна творчість: Остап Луцький та «Молода Муза»

У 1906 році молоді львівські письменники засновують журнал «Світ», в якому публікують  тогочасних авторів з модерністськими ідеями. Твори «Молодої Музи» також друкували в часописі «Буковина», де редактором був Остап Луцький до 1914 року.

У 1907 році у Львові заснували літературне угрупування «Молода Муза». Таку назву увів саме Остап Луцький, який був активним учасником угрупування. Він взяв її з новели свого приятеля Михайла Яцкова – «Доля молоденької музи». Так назва й прижилася.

Молодомузівці зазвичай збиралися в львівській кав’ярні на Бернардинській площі (тепер – Проспект Свободи). Тут вони багато спілкувалися про мистецтво та культуру. Цікаво, що їхнім особливим напоєм була полинівка кольору смоли, що подавалася з кавою – «Чорна Індія».  В кав’ярні молодомузівці роздумували над тогочасними мистецькими напрямками, які зароджувалися в Європі. Молоді митці прагнули впровадити модерні тенденції в українську літературу.

У складі «Молодої Музи» було чимало учасників, які в той чи інший період навідувалися до Львова. Однак були й ті, які складали головний осередок угрупування, як-от: Остап Луцький, Михайло Яцків, Петро Карманський, Володимир Бірчак, Богдан Лепкий, Василь Пачовський, Сидір Твердохліб та Степан Чарнецький.

Крім того, до кав’ярні, де сиділи молодомузівці, навідувався й Іван Франко. Він приходив до них ввечері після роботи в НТШ з величезним стосом рукописів та документів у руках. Вже відомий тоді письменник прагнув дати настанови молодим митцям, критикував їхні твори, писав рецензії. У своїх спогадах Карманський зазначав, що коли Іван Франко заходив до кав’ярні, то усі одразу – затихали. Тоді починав говорити він, і його – хотілося слухати.

Угрупування «Молода Муза» проіснувало приблизно до 1909 року. За цей час Остап Луцький видав низку власних збірок віршів. Перша з них вийшла ще в Коломиї у 1903 році під назвою «Без маски». Інші поет видав у Львові. Це збірки як-от: «З моїх днів» (1905 року), «В такі хвилі» (1906 року).

Остап Луцький за роки своєї діяльності перекладав твори іноземних авторів (Станіслава Виспянського, Гуґо фон Гофмансталя, давньогрецькі тексти), вів власний щоденник, писав рецензії, та статті на різні теми (це передмова до «Наше слово», стаття «Молода Муза», «Сучасний стан культури Галицької Русі» тощо). Також він видав альманах «За красою», до якого написав передмову.

Пожартував з Івана Франка у віршах «Іван Храмко» та «Дехто»

Перша збірка Остапа Луцького «Без маски» вийшла під псевдонімом «О. Люнатик». Вона містила літературі пародії на тогочасних українських письменників. Це були 14 сатиричних віршів про Сергія Єфремова, Катрю Гриневичеву, Василя Пачовського, Євгена Мандичевського, Івана Франка та навіть самого себе. Зокрема автор вигадав їм іронічні прізвиська, як-от: Єрфемов, Вікнострічева, Плащовський, Вандичевський. А Іванові Франкові Луцький присвятив два вірші, назвавши його «Іван Храмко» та «Дехто».

Таке насмішкувате ставлення до поважного письменника не залишилося без уваги. Після того, як збірка потрапила до Франка, він серйозно сприйняв таку пародію як неповагу до себе та написав вірш-звернення «О. Люнатикові». Його опублікували в Літературно-науковому віснику (1903 рік).

Читайте також «Тричі мені являлася любов»: про особисте життя Івана Франка

Вас це може зацікавити Збірка «Дзвін»: як Франко та Павлик цензуру обійшли

Служив у Галицькій армії, був учасником УНДО та головою дирекції РСУК

У 1918 року Остап Луцький розпочав службу в австро-угорській армії. Згодом став сотником Галицької армії. Зокрема був у складі 95-піхотного полку ад'ютантом ерцгерцога Вільгельма Ґабсбурґа (або Василя Вишиваного) та шефом штабу ІV Золочівської бригади.

Крім того, після утворення Української Народної Республіки, Остап Луцький став членом штабу армії УНР. Тут він був старшиною при штабі Симона Петлюри. Зокрема брав участь в боях з більшовиками, які прагнули захопити території Української Народної Республіки.

У 1925 році Остап Луцький став членом новоствореного Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), що діяло як політична партія в Польській Республіці. Крім цього, він також входив польського сейму та сенату (протягом 1928-1935 років).

Також письменник відомий за своєю кооперативною діяльністю на Галичині. Зокрема він протягом десяти років (з 1929 по 1939 р.) займав посаду керівника дирекції Ревізійного Союзу українських кооперативів та голови наглядової ради Центросоюзу. До того ж, Луцький співпрацював з членами Організації Українських Націоналістів.

Читайте також Їх розстріляли в урочищі Сандармох: яким було життя Зерова, Підмогильного та Куліша

Його арештував НКВД

У жовтні 1939 році Остапа Луцького заарештував НКВД. За його діяльність радянська влада засуджує письменника та засилає у віддаленні райони Росії.

8 жовтня 1941 року письменник помер у більшовицькому концтаборі в м. Котлас (тепер – РФ).

Сьогодні у Львові є вулиця, яку назвали на його честь. Так, вулиця імені Луцького розташована в Залізничному районі Львова та сполучає вулицю Шевченка із Бортнянського.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців та історичні явища, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.