Поет – це людина, насамперед: у цей день 86 років тому народився Василь Стус

Сьогодні, 6 січня, минають 86 років від дня народження Василя Стуса. Про життя та особливість творчості поета – читайте далі на ІА Дивись.info .

 «А людина – це, насамперед, добродій»

У творчому доробку Василя Стуса є п’ять збірок поезій, кожна з яких передає різні періоди його творчості:

•     «Круговерть» (1964 рік);
•    «Зимові дерева» (1970 рік);
•     «Веселий цвинтар» (1971 рік);
•    «Час творчості» (1972 рік);
•    «Палімпсести» (1971—1977 рр.).

Вперше писати він спробував ще у шкільні роки. Спочатку в 4 класі Стус придумав декілька жартівливих рядків про собаку. А згодом вже склав вірші про любов у старших класах.

Після цього автор написав декілька поетичних текстів у студентські роки. В цей час відкрив для себе творчість українського поета Максима Рильського та бельгійського автора Еміля Верхарна. Крім того, любив читати Пастернака, Свідзинського та Рільке. Саме ці митці слова мали вплив на формування творчого стилю Стуса.

Плідний період творчості Василя Стуса розпочався після армії. Так, у 1959 році в газеті «Літературна Україна» були надруковані кілька поезій автора. До них написав передмову Андрій Малишко.

Першу збірку поезій «Круговерть» поетові вдалося надрукувати у видавництві «Молодь» у 1964 році. А через шість років світ побачить книгу «Зимові дерева». Цікаво, що у передмові до цього видання Василь Стус підкреслив, що не вважає себе поетом, а людиною, яка пише вірші. А також додав: «І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття ненависті, звільняється від неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій».

Крім того, дисидент зазначав, що цінує здатність людини чесно померти.

Чуттєвий лірик, мислитель та незламний борець за справедливість: поезія Василя Стуса

Творчість Василя Стуса є досить багатогранною. Тут можна прочитувати поета з різних сторін – кожного разу віднаходити для себе нові сенси та переосмислювати власне життя.

Так, у деяких поезіях автор проявляється ніжним ліриком, який оспівує красу природи, почуття любові та намагається утвердити свої  ідеали. Наприклад, у тексті «На розквітлому лузі» зображено нарис одухотвореної природи, яка має свій настрій та вдачу, тому нею милується ліричний герой:

На розквітлому лузі
Стежка сміється.
Танцюють волошки
Під вітру спокійний прибій…
Спинися на хвилю
Отут, де красується поле,
Де кульбаба мріє,
Спинися.
На розквітлому лузі.

(зі збірки «Круговерть»)

У багатьох текстах поета любов проявляється по-різному. Тут можна віднайти палке кохання до жінки (зокрема низку поезій Василь Стус присвятив дружині), а також любов до матері, України та до близьких людей.

Коли б ти знала, як ми є удвох!
Як пропливаєм нерозлийводою
за віком, за нещастям, за собою,
і ледь зчиняється переполох,
коли твоя рука черкає хвилю,
коли торкає дна моя рука,
і враз розлога пам’ять нешвидка
до уст підносить пересохле зілля
із тих лугів, де ми колись цвіли
і перемиті квіти вибирали.
Коли б ти знала, як ми не могли
прощатися, бо все життя єднались
і близились, і разом увійшли
у спільне річище, де скільки плину —
все видно нашу рідну Україну
з журливими кущами бугили.

(зі збірки «Час творчості»)

***

… Це – любов. Вона, як жінка
крутостегна. Це – початок
твій. Це вечір. Смерк ласкавий.
Це перерва, як прорив.
І не те, щоб більше – (жити б!)
І не те, щоб жити – (більше!)
… до віків і після віку –
перемрієш – тільки й того.

(уривок з вірша, присвяченого Валентині Попелюх, зі збірки «Зимові дерева»).

Крім того, у віршах Василя Стуса можна побачити його спроби переосмислити життя не тільки як власний шлях, але як буття усього людства. Такі поезії потребують глибоких філософських інтерпретацій. Наприклад, у циклі коротких поетичних рядків «Рінь» поет використовує лаконічні афористичні висловлювання, як-от:

«Світло – то час.
Тільки нам важко думати про велике»;

***
«Якщо болить серце
– тобі друже, поталанило»

***
«Земля – добра і недобра.
Одночасно.
Яким же мені
бути накажете?»

***
«Будинки – філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать»

***
«Земля схожа на голову,
тільки в ній більше цвинтарів».

(тексти поза збірками, 1960-х рр.)

Особливою темою поезій Василя Стуса є свобода та незламність духу у важких обставинах: коли людина перебуває на межі між життям та смертю. У такому разі зображено здатність людини вийти за власні можливості:

Я непомітно перейшов межу
самого себе. І лежу на споді
вітчизни, пам’яті, жаги, свободи,
не знаючи, що Богові скажу
за цю міграцію душі та тіла.
Обгасли зорі. Лиш одна світила
передутратою усіх прощань.
Ані кінця тобі, ані початку.
Отож і все: тікай — і без оглядки,
ачи понівечений, знов постань
посивілий, поділений, схололий,
рабований і мертвим і живцем.
Не смій померти! Стань перед кінцем
цього кривавого прокляття — долі.
Наприостанку в себе повернись,
щоб провернуть немилосердне лезо
оцих напасте-злигодне-поезій,
а вже тоді — хоч і за вітром війсь.

(зі збірки «Час творчості»)

Цікаві факти з біографії Василя Стуса

•  У дитинстві мама йому співала багато пісень, про які він часто згадував згодом. У передмові до збірки «Зимові дерева» він написав, що перші уроки поезії – мамині.

• Читати навчився у досить ранньому віці. Оскільки почав ходити до школи разом зі сестрою, бо тоді йому було нудно самому сидіти вдома. Школу закінчив зі срібною медаллю.
• Після школи хотів вступити на журналістику в Києві, однак не поступив. Тому навчався в Сталінському педагогічному інституті в Донецьку.
• У 1963 році його зарахували на аспірантуру до Інституту літератури АН УРСР імені Т. Шевченка в Києві. Тут він познайомився з іншими представниками дисидентського руху.
•  Василь Стус часто читав праці різних філософів. Це підтверджують його конспекти, де він записував думки Сократа, Платона, Августина, Томи Аквінського, Геґеля, Шеллінга, Юнґа тощо.
•  Під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, що відбулася 4 вересня 1965 року, підтримав акцію протесту, яку розпочав Іван Дзюба. Після цього його виключили з аспірантури.

Читайте також Народжений на Святвечір: сьогодні уродини борця за незалежність Василя Стуса

•  У 1965 році одружився з Валентиною Попелюх.
• У січні 1972 року Василя Стуса заарештували після так званого «Сумного Вертепа» у Львові. Тоді відкрили справи проти великої кількості дисидентів, як-от: Івана Світличного, Михайло Гориня, В’ячеслава Чорновола, Ірини Калинець тощо. Згодом їх ув’язнили.

•  Перший раз його засудили до п'ятьох років ув’язнення та трьох заслань до Мордавії (Магаданська область Росії).  Другий арешт відбувся у 1980 році. Тоді Василя Стуса засудили на десять років примусових робіт та п’ять років заслання. Тоді його адвокатом був Віктор Медведчук, від якого сам поет відмовився.
•  У 1985 році творчість Василя Стуса намагалися висунути на здобуття Нобелівської премії.
• 19 жовтня 2020 року суд заборонив розповсюджувати книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» без згоди народного депутата Віктора Медведчука, який був тоді адвокатом поета. Однак у 2021 році Кіпіані подав апеляцію та виграв суд.

За яких обставин не стало Василя Стуса

У 1981 році Василь Стус востаннє бачився з рідними. Після цього йому не дозволяли такі зустрічі.

У 1983 році в січні поета кинули до карцеру. А через те, що передав свої нотатки «З таборового зошита» його помістити в одиночну камеру на рік.

У 1984 році дисидент написав звернення до радянської влади. Тут він розповів про політв’язня Юрія Литвина, який скоїв самогубство. А також інших українців, які можуть померти в таких жорстоких умовах. До того ж, в цьому зверненні Стус підкреслив:

«Питаю – який смисл у таких екзекуціях? Надії на те, що хтось із нас зламається – марні. Абсолютно марні. Всі ми готові померти в ім’я майбутнього свого народу, в ім’я справедливости і прогресу. А наша жертовна кров, пролита і кубинському концтаборі, навіки пробуде нашою славою, а вашою чорною ганьбою».

У серпні 1985 року поета знову кинули до карцеру за різним доносами та неправдивими звинуваченнями.

Вночі на 4 серпня серце Василя Стуса припинило битися. Про смерть дисидента його дружині повідомили на наступний день. Однак про те, що поета не стало радянська влада приховувала від інших майже ще два місяці.

Читайте також Дорога додому: сьогодні річниця перепоховання Стуса

Спочатку поета поховали на кладовищі в Борисово, що в Пермській області (РФ). Лише в листопаді 1989 року тіло Василя Стуса повернули в Україну та поховали в рідній землі.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.