Скрябін — український музичний феномен, який запам'ятався різним: енергійним, гострим на язик, часом провокативним та різким

Кузьма Скрябін став символом українського духу та свободи. Його музика була енергійною та оптимістичною, а пісні - проникливими та мудрими. Скрябін говорив простою мовою про складні речі, і його слова були зрозумілі всім. Він був справжнім митцем, який залишив глибокий слід у душах українців.

Дитинство 

Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в Самборі, Львівська область. Його мати була вчителькою музики, а батько – інженером на хімічних підприємствах. Родина пізніше переїхала до містечка Новояворівськ, де Андрій вчився в загальноосвітній школі з поглибленим вивченням англійської мови.

У своєму дитинстві він не мріяв стати музикантом, але мав інші плани, бажавши працювати водієм сміттєвозу. Проте, у віці 14 років, під враженням від гурту The Exploited, Андрій відкрив для себе панк-музику та розпочав її поширення серед однолітків у своєму містечку.

Першою точкою відліку для Андрія Кузьменка, як музиканта, став заснований гурт «Ланцюгова реакція». Він виступав разом з однодумцями в актовому залі рідної школи.

Пізніше, не з першого разу, але все ж таки, він вступив до Львівського медичного інституту, де навчався на лікаря-стоматолога. За словами Кузьми, ця професія його не приваблювала, і він закінчив навчання виключно через побажання батьків. Більше того, Андрій Кузьменко дуже скептично відгукувався про себе як про стоматолога, що виявлялося в його характерних подачах з нотками іронії.

«Стоматологічний диплом не дають одразу, треба ще рік працювати. Так я цілий рік мучив українських громадян. Від того, що я не став стоматологом, наша держава лише виграла, бо мої пацієнти відрізнялися від інших – у них не закривався рот, я завжди накладав забагато акрила, і вони ходили з перекривленим ротом».

Як усе починалось

Гурт «Скрябін» виник у 1989 році в місті Новояворівськ Львівської області. До його складу увійшли Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський, Сергій Гера, Ігор Яцишин та Олександр Скрябін.

«Зібралися ми якось так спонтанно. Взагалі, весь цей «Скрябін» — це щось таке, може, навіть, мало-мало космічне, тобто воно ніколи не підкорялося ніяким правилам. Ми не робили це для чогось конкретно — ми просто це робили, тому що нам це було в кайф. А в якийсь момент ми зрозуміли, що із цього можна зробити щось нормальне», — згадував Андрій Кузьменко.

Гурт швидко завоював популярність серед молоді завдяки своїм енергійним виступам і ліричним пісням, написаним Кузьмою. У 1990 році гурт записав свій дебютний альбом «Чуєш біль», який став справжнім хітом.

Альбом містив 12 пісень, написаних Кузьмою переважно англійською мовою, а потім перекладених на українську.

У 1990 році гурт також зняв 9-хвилинний артхаусний кліп на пісню «Чуєш біль». Цей кліп став справжнім проривом для гурту і приніс йому всеукраїнську популярність.

Музиканти назвали гурт на честь Олександр Скрябіна заради жарту, але пізніше нічого кращого так і не придумали.

Патріотизм та любов до життя

Андрій Кузьменко завоював любов народу своєю відвертістю і чеснотою. Він не боявся говорити те, що думає, і завжди був вірний своїм ідеям і переконанням.

«Я у свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому — вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному — гинуть люди, а в другому — абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші й абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні».

«Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна».

«Якщо немає націоналізму — немає нації. Я так до цього ставлюся. Націоналізм має бути не агресивний, він повинен бути дипломатичний, інтелігентний, і тоді я його підтримую».

«Якщо всі мовчать, то всім все подобається. Руїна в нас всередині».

«Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі… Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго — то малюй під лінійку, очисть від іржі… Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких „Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, в принципі, як ті написи».

Він знав, що для щастя не потрібні великі багатства чи славу. Головне – цінувати те, що маєш, і любити людей, які поруч. Жити сьогоднішнім днем.

 «Треба жити сьогодні, бо не знаєш, яка буде твоя фотографія останньою».

«Мені кайфово. Я навчився жити з тим, що маю».

«Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить напружити фантазію й облаштувати той мінімум, який вже є, щоб почуватися краще».

Патріотизм Андрія Кузьменка не лише звучав у його словах, а й відображався в його піснях. Наприклад, пісня «Сам собі країна» стала справжнім гімном для молодих українців. Трек в буквальному сенсі цього слова будив у свідомості юних українців любов та гордість до своєї держави.

Авторка тексту — ХРИСТИНА ГАЙДАР