Особливості традицій на Івана Купала та чому свято було важливим для предків українців

ІА Дивись.info дізналася детальніше про традиції святкування Івана Купала на території України в Лілії Яремко – дослідниці фольклору, кандидатки філолологічних наук та доцентки кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси ЛНУ імені Івана Франка.

• Івана Купала: що це за свято? Загалом коли вперше згадується у писемних джерелах про традицію його святкування?

Учений Юрій Климець у своїй монографії «Купальська обрядовість на Україні» зазначає, що одне з найдавніших писемних свідчень про свято Купала належить ще до 13 століття у «Волинському літописі» за Іпатіївським списком під 1262 роком. Тут є згадка про день напередодні Івана Купала і на саме свято. Потім маємо про згадки про Купала у 15, 16, 17 століттях. 

Раніше Івана Купала святкувала за старим стилем з 23 на 24 червня, а за новим стилем – це перенесли на 7 липня. За спостереженням Філярета Колесси, «на літній поворот сонця, що сходиться з найвищим розквітом рослинної вегетації, припадало колись окреме свято, яке пізніше під назвою «Купала» зв’язано із святом Івана Хрестителя». 

Це свято пов’язане з періодом високого сонця-літнім сонцестоянням.  Слов’яни-язичники поклонялися сонцю, стихіям природи, води, що були священними атрибутами. Воно набуло поширення у багатьох народів Європи. Відповідно, і купальський обряд у них мав різні номінації: у поляків він був «собіткою», у чехів – «купадлом», у болгар – «Іван-день». Однак в українській традиційній культурі свято має збережені оригінальні обрядодійства.

Обов’язковим атрибутом свята Купала було вогнище. Перестрибування через багаття, котре таїло в собі магічну силу, означало духовне очищення. Потебня трактував запалювання вогнищ і перестрибування через них як звільнення від ворожої сили, хвороби, смерті та пов’язаних з нею міфічних істот. Вогнем купальським і водою очищали слов’яни худобу, поля і городи, готуючись до початку польових робіт.

Крім того, Олександр Потебня продовжив думку Миколи Костомарова про зв’язок купальського свята з обожненням Сонця: купальські та подібні вогні мають силу давати урожай і проганяти смерть не самі собою, а тому, що зображають сонце.

• Розкажіть про основні традиції святкування Івана Купала. Якими вони були в різних регіонах України?

Звісно в кожному регіоні, де відбувалося це свято, воно мало певні свої особливі традиції. Якщо говорити про ареал поширення цього свята, то воно переважно побутувало: в Рівненській, Волинській та Житомирській областях. Тобто переважно на Волині та Поліссі, а також на Лемківщині і Бойківщині. У Галичині таке свято не було поширеним. 

Дуже добре представила цей обряд Леся Українка. У неї є праця «Купала на Волині». Тут вона описує, як велося підготування до цього свята, як воно відбувалося. Вона також опублікувала ряд текстів купальських пісень. 

Крім того, дослідник В’ячеслав Камінський подає детальний опис святкування Івана Купала та виокремлює такі його етапи:

• вшанування купальського деревця хороводами навколо нього
• розпалювання багаття
• спалювання або потоплення деревця
• спалювання кулів соломи чи опудала;
• стрибання через вогонь;
• влаштування ритуальної вечері.

Винятковим моментом купальського святкування є прикрашання ритуального деревця. У наддніпрянських селах це деревце називали Мареною, на Волині – Купалом. Саме деревце прикрашали квітами та зеленню. Також його могли робити у вигляді солом’яної ляльки, яку називали – Марою чи Маринкою. Її вбирали в сорочку, плахту, вінок та намистом з горобини. 

Часто під час купальського обряду робили два опудала: жіночої та чоловічої постаті. Їх відповідно називали – Іван або Купало та Куструбонька або Марена. У кожному регіоні їх називали по-різному. Ці два зображення інтерпретували як чоловіче та жіноче начала, поєднання сонця з водою у шлюбі. 

Гільце встановлювали в землю в лісі чи біля нього. Після оздоблення сідали подвійним колом навколо гільця та співали купальські пісні. У багатьох подільських селах таке дерево купали у воді, а потім розламували на частини, щоб кожен отримав гілку. Існує повір’я, що той хто отримає вершечок гільця – той отримував щастя. 

Також важливими етапами Купальського дійства є розпалювання багаття та перестрибування через нього. Це був такий своєрідний обряд очищення. 

Крім того, дівчата на Івана Купала ще виготовляли віночки та пускали їх на воду. Це теж була така цікава традиція. Плели їх з польових квітів, а тоді пускали на воду. І відповідно, як поводив себе цей віночок, то вгадували долю дівчини. Якщо він плив спокійно за течією, тоді можна було передбачити, що дівчина може швидко вийти заміж. Якщо віночок розривала вода, то це свідчило про те, що доля дівчини може бути трагічна. 

Читайте також «Одне не має суперечити іншому»: як церква ставиться до святкувань Івана Купала

Також в українській літературі відображена тема Івана Купали у творі Миколи Гоголя «Ніч проти Івана Купала». Саме тут є згадка про цвіт папороті. 

Загалом в цей час зілля мало дуже цілющі властивості. Тому його збирали. За легендою, на Івана Купала після 12 години ночі цвіте папороть. І треба було зірвати цей цвіт, але ми знаємо, що біологічно папороть не квітне. Хоча за легендою, казали, хто зірве цвіт папороті, то буде досить щасливий. 

Наприклад, на Гуцульщині побутував звичай «бити папороть». Напередодні свята гуцули збирали папороть в купи та спалювали.

• Чи святкують Івана Купала у Львівській області?

На території Галичини купальський обряд не побутував. Він був поширений на Бойківщині та Лемківщині. Однак, тут пісні будуть називатися собіткові, від назви свята «Собітка».

• А які теми були найпоширенішими в купальських піснях?

Якщо говорити про основні мотиви купальських пісень, то це було: плетіння вінків, запрошення на Купала, ворожіння на долю дівчини, купання, запалювання собітки, перестрибування через вогонь, хліборобські мотиви і любовні.

Зміст купальських пісень свідчить про прямий зв’язок у минулому із хліборобським життям і побутом, адже питали: «На Івана на Купала, що Іван діє? – гречку або пшеницю сіє». Тому від найдавніших часів суть цього свята було вшанування життєдайних сил природи, сонця і води. Зокрема вчений-фольклорист Олександр Потебня пов’язував купальський вогонь з образом сонця – небесним вогнем, що має силу давати врожай та звільняти людину від злих сил.

• Чи збереглися традиції святкування Івана Купала до сьогодні?

У деяких регіонах України ця традиція є збереженою і до сьогодні. Наприклад, у мої студентські роки (хоча це було трохи раніше) ми були на фольклорній практиці і відвідували село Піща, що у Волинській області. Там досі відбувається купальський обряд з дотриманням усіх обрядодій. А саме: збирається молодь, запалюють вогнище, хлопці й дівчата перестрибують через нього, співають купальські пісні. Таким чином, цілу ніч ми були свідками такого дійства. Також ще такі обряди побутують частково на Лемківщині та Бойківщині.

• Можете навести приклад якоїсь купальської пісні?

Загалом текстів купальських пісень є досить багато. Наприклад, такий записали на Слобожанщині у Сумській області:

Купалочка, де твоя дочка?
Купалочка на Івана

- Сидить у садочку вишива сорочку.

Шовком та нитками перед парубками.
Шовком та чернею на святу вечерю.
Шовком та біллю на святу неділю.
Купалочка, гарна сорочка.
Гарна сорочка та для парубочка.

- Я в тій сорочці та й парубоцькій.
Піду гуляти, купала рубати.
Купала рубати та й дівчат збирати.

• Чи є аналоги такого свята в інших країнах?

Аналоги Івана Купала є в інших народів. Існують свідчення, що його святкували, наприклад, французи та італійці. А якщо говорити про слов’янські традиції, то ми кажемо, що вони збереглися в поляків. На цих теренах таке свято називається Собітка. Відповідно якщо в нас співали купальські пісні, то там – собіткові.

• Як на вашу думку, чи є сьогодні в нашому світогляді відображення цього свята?

Я думаю, що є. Оскільки є такі регіони, де досі збережена оця купальська обрядовість. Тому воно позначається на формуванні світогляду людини.

• Наскільки тепер важливо зберігати таке свято і дізнаватися про нього?

Звісно потрібно зберігати. Адже такої народної традиції, яку має український народ, немає жоден інший народ. І це не тільки в плані свята Івана Купала, а й загалом – жанрів усної народної словесності, збереження фольклорних текстів. Тому ми маємо фольклорні експедиції, де студенти разом з викладачами фіксують ці тексти та зберігають їх. 

Такі традиції та звичаї є нашою пам’яттю поколінь. Тому якщо ми її втратимо, то погубимо себе як націю. А ми не можемо себе втратити, тому ми маємо передавати оцю пам’ять поколінь від батьків до дітей та внуків для того, щоб наша традиція зберігалася.

Читайте також У Львові показали вишиванки з усієї України (фото з виставки)