Декомунізація Львова: про скульптура Еммануїла Миська, на честь якого назвали вулицю

ІА Дивись.info започаткувала проєкт «Декомунізація Львова», аби розповідати містянам про видатних українців, на честь яких перейменували вулиці, що колись носили радянські назви.

Сьогодні оповідаємо про Еммануїла Миська ‒ українського скульптура, голову Львівської Спілки художників, ректора Львівської академії мистецтв та лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка.

До вступних іспитів підготувала Олена Кульчицька

21 травня 1929 року в місті Устрики-Долішні (тепер Польща) народився в родині Миськів народився син. Його назвали Еммануїлом.

Ще у дитинстві він виявляв талант до малювання. Тоді його односельчанин Михайло Вітович зацікавив його образотворчим мистецтвом, а згодом познайомив з українською  художницею Оленою Кульчицькою. Саме вона підготувала Еммануїла до вступних іспитів в Львівське художнє училище імені Івана Труша. Там він навчається протягом 1946-1950 років на відділі живопису та скульптури.

Тоді в навчальному закладі викладали відомі українські митці, як-от: Роман Сельський, Григорій Смольський, Микола Федюк. В цей час відділ скульптури очолював Іван Сивера, під керівництвом якого юний митець створює свої роботи.

У 1946 році скульптор познайомився зі своєю дружиною Надією Королевич ще під час навчання в училищі. У 1949 році пара одружилася у Львові. Вінчання відбулося в церкві Святих Апостолів Петра і Павла. Пізніше Надія Королевич працювала в музично-театральній сфері. У подружжя було четверо дітей. Двоє з них Юрій та Роман також, як батько, стали скульпторами. Інші знайшли себе в дотичних сферах до мистецтва: Орест став керамістом, а Роксолана - музикознавицею.

Після навчання в училищі у 1950 році Мисько вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де вивчав монументальну скульптуру до 1956 року. Дипломною роботою Еммануїла стала скульптура «Фехтувальниця». Цікаво, що скульптор настільки вирізнявся своїм талантом та майстерністю, що після навчання викладачі інституту його рекомендували для вступу до Спілки художників СРСР. Тоді йому виповнилося 27 років.

Читайте також Декомунізація Львова: художник, заслужений діяч мистецтв України, на честь якого назвали вулицю

Ректор Академії мистецтв та реформатор освіти

У 1962 році Еммануїл Мисько почав викладати  у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. А в 1981 році став професором цього навчального закладу. Серед відомих учнів скульптора є такі митці як-от: Іван Когут, Євген Кріп, Анатолій Лобанов, Олександр Дяченко, Богдан Галицький тощо.

З 1988 року по 2000 займав посаду ректора Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв). У цей час він намагався змінити радянські підходи у викладанні мистецтва та відкрити забуті імена українських художників та скульпторів.

У 1992 році сприяв створенню в селищі Підбуж, що на Львівщині, Малої академії наук. Так Мисько заохочував мешканців сіл розвивати свій талант до образотворчого мистецтва.

Крім того, у 80-х роках  був наставником Клубу творчої молоді у Львові, де збиралися різні юні митці та спілкувалися з вже досвідченими скульптурами та художниками. Також скульптор був головою Львівської Спілки художників та очолював Фонд культури деякий час.

Один з найкращих творців скульптурного портрета

У 1972 році митця  відзначили Державною премією імені Тараса Шевченка. Через шість років він став народним художником в УРСР.

Серед творчого доробку Еммануїла Миська можна побачити різні жанри скульптури. Зокрема він працював з монументальною та станковою скульптурами, меморіальними дошками, рельєфами та медалями. Особливими є скульптурні портрети митця, які вважаються його найкращими творами. Загалом нараховують близько 250 скульптурних портретів, автором яких він є.

Еммануїл Мисько створив скульптури відомих діячів культури, як-от: Олени Кульчицької, Олекси Новаківського, Леопольда Левицького, Миколи Бідняка, Зеновія Кецала, Зеновія Флінти, Олеся Гончара, Романа Іваничука, Романа Федоріва, Михайла Косіва, академіка Олега Романіва, патріарха Йосипа Сліпого та інших.

Зокрема можна побачити на вулицях Львова та інших міст України пам’ятники, меморіальні таблиці, які створив скульптор. Розглянемо найвідоміші, що можна побачити на вулицях Львова.

Пам'ятник Іванові Франку у Львові. 1964 рік. Матеріал: граніт.

Робота виконана в співавторстві з Валентином Борисенком, Дмитром Крвавичем, Василем Одрехівським, Яковом Чайкою. Архітектор – Андрій Шуляр. Зокрема, відомо, що Мисько працював над ліпленням обличчя Франка.

Пам'ятник із бронзовим рельєфом на могилі Михайла Возняка на Личаківському цвинтарі у Львові.

Художньо-меморіальна таблиця Олені Кульчицькій, 1971 рік. Матеріал: мармур та бронза. Розміщена на фасаді музею Олени Кульчицької на вулиці Листопадового Чину, 7.

Художньо-меморіальна таблиця Антону Монастирському, 1970 рік. Матеріал: бронза. Розміщена на фасаді житлового будинку на вулиці Кармелюка, 9.

Художньо-меморіальна таблиця О. Новаківському 1972 рік. Матеріал: бронза та граніт. Розташована на фасаді Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського на вулиці Листопадового Чину, 11.

Художньо-меморіальна таблиця Лесі Українці, 1971 рік. Матеріал: бронза. Розташована на фасаді Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

Скульптура Данила Галицького в Львівському аеропорту:

Не стало Еммануїла Миська на сімдесят першому році його життя 12 березня 2000 р. у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле № 67).

Читайте також Декомунізація Львова: про художника-сценографа, на честь якого назвали вулицю