Повоєнна відбудова: вчимося в інших країн

Лілет Бределс — історикиня та дослідниця міської тематики — на Unlock Ukraine 2023 у Львові презентувала лекцію на тему «Що можна і чого не можна робити під час повоєнної відбудови: вчимося в інших». Дивись.info переповідає її розповідь.

Читайте також: Повоєнна відбудова: як про неї говорити.

Відбудова починається з плану

Початок процесу відбудови відбувався в досліджуваних містах по-різному. Проте, саме він визначає «фундамент» для здійснення подальших кроків.

Як показує практика, про відновлення міст варто думати, не чекаючи завершення війни. Так, відбудова Варшави розпочалася у 1945 році, ще до закінчення Другої світової війни. Причин було дві. По-перше, потрібно було забезпечити мешканців, які повернулися до столиці тимчасовим житлом. По-друге, необхідно було вирішити проблему щільної та хаотичної забудови, нестачу зелених зон та місць відпочинку, розділеність земель між тисячами приватних власників. 

Розпочинати будь-які процеси необхідно зі створення генерального плану та усіх супровідних документів. Це дозволить створити загальне бачення розвитку міста, зрозуміти, які місця та будівлі стануть основними акцентами в архітектурному ансамблі міста, а також визначитися, які напрямки в архітектурі будуть домінувати. 

Саме з цього розпочали відбудовувати Хіросіму. Після ядерного вибуху експерти пророкували, що наступні 75 років у Хіросімі не виросте жодної травинки. Однак на початок 1960-х її відновили майже повністю, а в 1985 у місті проживали понад мільйон мешканців. Люди почали повертатися навіть попри нерозуміння, чи безпечно там після ядерного удару. На масштабну відбудову міста коштів не вистачало. Але в 1949 році Хіросіму визначили містом миру, і держава спрямувала з бюджету гроші на її відбудову. 

Фази повоєнного відновлення

За дослідженнями Лілет Бределс, є кілька фаз відновлення.

Перша фаза. Після припинення бойових дій домінують тимчасові притулки й інші форми тимчасового будівництва — від таборів для переміщення біженців до великомасштабної інфраструктури допомоги, де військові все ще відіграють велику роль.

Друга фаза. Люди намагаються відновити повсякденне життя. Справжньої координації немає, а відсутність контролю та єдиного процесу часто призводить до етнічних анклавів, закритих громад, незаконних поселень та розростання міст. На цій фазі структури починають обмежувати втручання і дають початок функціонуванню. Ця фаза також може запропонувати вікна можливостей для пропаганди позитивної взаємодії та зменшення ймовірності відновлення конфлікту.

Третя фаза. Інституції розпочинають більш скоординований процес, де виділяється простір, визначаються права власності та планується довгостроковий розвиток інфраструктури. Ця фаза нагадує звичайні процеси міського планування, під час яких результати обговорюються між різними групами та владою, а не є результатом спонтанних дій мешканців.

Негативні приклади відбудови

Бейрут, Ліван. Це було місто, де стикались європейська та азійська культури і яке було оспіване у музичних та інших мистецьких творах. У 1991 році, після Громадянської війни, Бейрут був зруйнований, а лінія розмежування заросла, як джунглі. Тодішній прем'єр-міністр «продав» народу формулу державного приватного партнерства. Створили корпорацію «Солідер», де приватну сторону зайняв він, а іншу — держава. Ця корпорація повинна була відповідати одночасно за міське планування та інвестиційний клімат. Вони намалювали нове місто — підіймали щільність, планували хмарочоси, будували багато доріг та розв'язок. Центральна частина міста фактично складалась з окремих будинків та насічених вулиць, а під ними — величезний підземний паркінг. Між районом, де жили справжні мешканці, та новоствореним центром виникло соціальне розмежування. 

Приштина, Косово. Косово після війни обрало тактику «дозволяємо все, будуйте, що хочете». Але хаос призвів до чудернацьких архітектурних рішень.

Лілет Бределс виділяє такі фактори успіху відбудови:

• довіра;
• публічність: архітектори повинні стимулювати громадське життя, забезпечуючи місця для зборів людей;
• власність: архітектори мають співпрацювати з місцевими партнерами, щоб розвивати почуття відповідальності та прихильності;
• зайнятість: завдяки навчанню та найму місцевих жителів будуть зміцнені знання та зайнятість;
• безперервність: проєкт повинен продовжуватись після відкликання його ініціаторів;
• скромність: архітектори повинні враховувати концепції міста, громадського простору, громадянського суспільства та працювати з ними;
• безпека: необхідно підтримувати забезпечення індивідуальної та колективної безпеки;
• час: терпіння і наполегливість.

Позитивні приклади відбудови

Кабул, Афганістан. Американці залучили людей до відбудови. Через релігійну стурбованість, спочатку відновили святиню. Навколо храму був парк, до формування якого залучили охочих. Давали кошти на висадку, організовували спеціальні курси, тож у відновленні парку взяла участь ледь не половина міста. Пізніше це стало символічним місцем. 

Музей апартеїду, ПАР. Частину музею обладнали для дітей, зокрема під скейт-парк. Так вдалося привабити дітей, ті приходили з батьками і мимохідь вивчали історію трагічних подій свого регіону. 

Бределс остерігається, що після війни українське суспільство буде маргіналізоване, що може призвести до неконструктивних рішень під час відбудови країни.

Довідка

Мета ідеатону – спільними зусиллями вимислити Україну, у якій ми прагнемо жити, (пере)віднайти інклюзивний простір у містах, селах і громадах та започаткувати нові партнерства. Подія тривавала два з половиною дні. Українські та іноземні учасн_ці ділилися ідеями та досвідом повоєнного відновлення, збереження пам’яті й переосмислення травми, а також разом розробляли нові рішення.

Організатори ідеатону — Міжнародний фонд «Відродження», Prague Civil Society Centre і Львівський медіафорум.

---

Матеріали у рубриці Погляди є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.